Війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила

Як би дико це не звучало, але сучасна путінська росія зуміла у собі поєднати несумісні речі. Останні 20 років путін будує гібрид фашизму і нацизму у своїй країні, причому, один із найбільших культів у РФ – культ перемоги над нацизмом. Перемоги, яка російською пропагандою приписується виключно «російському народу», применшуючи роль інших народів колишнього СРСР і взагалі відкидаючи участь інших країн, що воювали в антигітлерівській коаліції. Про величезну допомогу США щодо лендлізу взагалі в нинішній росії непристойно згадувати.

Єдина з публічних заяв, що видає у кремлі спадкоємців Третього Рейху, це дикі та незрозумілі цивілізованій людині вигуки «Можемо повторити». Повторити, що? Десятки мільйонів жертв? Бабин яр? Знищення цілих міст? Концентраційні табори? Мародерство? Більшість із цих питань відпала після 24 лютого 2022 року.

Якщо придивитися до путінської росії ретельніше, стає цілком очевидно, що всі ці роки послідовно, старанно і свідомо кремль будував фашистську державу. Тоталітаризм, неприйняття нового, придушення права і свободи, шовінізм, ксенофобія і расизм, мілітаризм…. Відповідно до визначення Умберто Еко, у нинішній росії присутні всі ознаки, крім опори на буржуазію. Просто тому, що в рф немає середнього класу. Суспільство ділиться на практично жебраків та олігархів, лояльних до режиму.

 Проте, є наявність і рашизму. Достатньо почитати програмну статтю державного видання «РІА новини», яка називається «Що Росії робити з Україною» та наступну статтю д.медведєва, щоби відпали всякі сумніви. Там запроваджується поняття «українства», яке росія має знищити, стерти з лиця землі, представників якого необхідно, на думку авторів, розстріляти, вивезти до Сибіру, ​​укласти в концентраційні табори та продовжувати ці репресії протягом кількох поколінь, доки не залишиться нікого, хто пам'ятає, що таке українець, українська мова та українська культура.

Чи це не «остаточне вирішення українського питання»? Чи це не відродився нацизм-рашизм? І тепер цього вже ніхто в кремлі не приховує і кажуть про це відверто. Якийсь час, до розв'язання повномасштабної війни, москва намагалася маскувати свої цілі за різними мареннями на кшталт загрози з боку НАТО, необхідність захистити свої рубежі та відмовитися від прийняття в блок України, утиск російськомовних (яких, до речі, зараз російські війська стирають з лиця землі разом із їхніми містами на сході України) тощо. Тепер уже кремль скинув усі маски і говорить відкрито про свою мету: демонтаж України, знищення українства та насильницьке перевиховання тих, хто вважає себе українцем.

Спостерігаючи роками за діями путіна та його оточення, їхніми виступами, впадає у вічі наполегливість, з якою він копіює лідерів Третього Рейху. Розхвалювання на зустрічі з рабинами розумових здібностей Геббельса; заява в. володіна про те, що "Є путін, є росія, немає путіна, немає росії", що є точною копією слів Р. Гесса про Гітлера; Визнання путіна, що він «одружений з росією» — калька зі слів Гітлера «Ich bin verheiratet meine Frau ist Deutschland». Нарешті, мова путіна після окупації Криму практично списана з промови Гітлера на надзвичайній сесії Рейхстагу в Кролль-опері 1 вересня 1939 року.

Таким чином, нинішній режим у росії, це симбіоз шаленого фашизму та нацизму, з домішкою людиноненависництва, лівого войовничого комунізму та православного фундаменталізму, для якого філософами вже виведено нову назву – рашизм (https://en.wikipedia.org/wiki/Rashism) .

Проте така бажана верхівкою влади (і не тільки) в росії імперія не в змозі запропонувати потенційним колоніям нічого. Ні нових технологій, ні вищої культури, ні науки. Тому кремль намагається згуртувати власне населення навколо старих міфів про велич. І одним із головних культів є «перемога» — культ перемоги «російського народу» у Другій світовій війні.

Щорічні паради перемоги, які проводяться з величезною помпою. Показне вшанування ветеранів. А коли ветерани закінчилися з природних причин, було придумано шоу під назвою «Безсмертний полк», де псевдоспадкоємці носять на ціпках портрети псевдородичів – учасників тієї великої битви. Головне – паради не повинні припинятися. Паради, олімпіади, потім обов'язково війна. Ми це проходили 80 років тому. Якби можна було, вони святкували б перемогу над Наполеоном в 1812 році, але за іронією історії, остання перемога була здобута, якраз, над нацизмом. Що ж зробиш. Сучасним нацистам доводиться святкувати перемогу над своїми попередниками, у перервах між парадами продовжуючи їхню справу.

Однак і це у них погано виходить. Наступ на Україну провалився. Щоб врятувати режим, кремлю доведеться ухвалювати рішення. Найімовірніше - оголошення мобілізації в росії, для відправлення в м'ясорубку війни нових і нових життів, яких путіну не шкода.