Січень

 

 1 – Ткаченко Віктор Вікторович (1953), український підприємець та громадський діяч.

Почесний громадянин Ніжина (2009).

Голова Ради товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві (з 1999 р.). За його ініціативою заснована земляцька газета «Отчий поріг», шеф-редактором якої він є (2001). Голова Спілки громадських організацій «Асоціація земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України» (з 2009 р.). Президент компанії «Міжнародний виставковий центр» (з 2011 р.). Голова «Асоціації ветеранів спорту України» (з 2011 р.). 

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2008). На честь Віктора Ткаченка названий астероїд головного поясу 181249 Ткаченко         (181249 Tkachenko),       відкритий 30    жовтня 2005 року в Андрушівці. 

70 років від дня народження

1 – Яковець Василь Павлович (1953-2016), математик, науковець.

Випускник Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1975). Викладач Ніжинського державного університету ім. Гоголя (з 1978 р.), ректор (1995-2006).

Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (1995). Академік АН ВО України (Відділення математики та інформатики) (1995). Директор Інституту відкритої освіти УМО НАПН України (2010). Член Американського математичного товариства  (з 1992 р.). Заслужений працівник освіти України (2003).

Премія імені             М. Остроградського НАН України (2004). Автор понад 150 наукових праць.

70 років від дня народження

2  – Бортник Володимир Олексійович (1938-2007), педагог.

Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1966).

Стаж педагогічної роботи – 49 років. Директор Ніжинської середньої школи №9 (1971-1981) та Ніжинської гімназії №3 (1981-2007).

Заслужений працівник освіти. Нагороджений  медаллю А. Макаренка.

85 років від дня народження

2 – Шаган Леонід Костянтинович (1953), культурний діяч.

Завідуючий відділом культури Ніжинського міськвиконкому (1990-2011). Викладач Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької.

Випускник Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука (1983). Заслужений працівник культури України (2009).

70 років від дня народження

3 – Зязюн Іван Андрійович (1938-2014), філософ, педагог.  Уродженець с.    Пашківка Ніжинського району.

Доктор філософських  наук (1977), професор (1978), академік АПН СРСР (1989) та НАПНУ (1992). Ректор Полтавського педагогічного інституту (1975-1989). Перший Міністр освіти України (1990-1992). Заслужений працівник вищої школи УРСР (1988).  Нагороджений орденами «За заслуги»3 ступ. (1998), 2 ступ. (2003) 1 ступ. (2008), Дружби народів (1981), Трудового Червоного Прапора (1987); медаллю Антона Макаренка (1986).

Похований на цвинтарі с. Пашківка Ніжинського району.

Наукові дослідження: філософія освіти, естетика, культурологія, педагогіка.

Праці: Естетичний розвиток особи. – К., 1972; Естетичний досвід особи. – К., 1976; Основы педагогического мастерства. – К., 1987; М., 1989 (співавт.); Педагогічна майстерність. – К., 1997; 2004; 2008 (співавт.); Неперервна професійна освіта: філософія, пед. парадигми, прогноз. – К., 2003 (співавт.); Мистецтво у розвитку особистості. – Чернівці, 2006; Філософія педагогічної дії. – Черкаси, 2008.

85 років від дня народження

 

7 (26 грудня за ст. ст.) – Михайловський Йосип Вікентійович (1868-1921), юрист, теоретик права, філософ. 

Почав юридичну кар’єру в Ніжині (з 1889 р.), працював суддею 1-ї дільниці (січень-липень 1893 р.). Першу наукову працю «К вопросу об уголовном суде. По поводу предстоящей судебной реформы» (1899) опублікував у Ніжині.

Походив із міщан Чернігівської губернії. Випускник юридичного факультету Київського університету Св. Володимира (1889). Професор Томського університету (1906). Статський радник (1907).

Нагороджений орденами: Святого Володимира 4 ступ. (1917), Святої Анни 2 ступ. (1915), Святого Станіслава 2 ступ. (1911).

Автор наукових праць із загальних питань філософії та теорії права й кримінального права.

Праці: Наказание как фактор культуры. – М., 1905; Основные принципы организации уголовного суда. Уголовно-политическое исследование. – Томск, 1905; Очерки философии права. Том 1. – Томск, 1914; Судебное право как самостоятельная юридическая наука. – СПб, 1908.

155 років від дня народження

11 – Лебідь Ананій Дмитрович (1898-1937), літературознавець.

Уродженець с. Вертіївка Ніжинського району.

Співробітник ВУАН. Дослідник біографії і творчості Михайла Коцюбинського. Працював у Чернігівському етнографічному музеї ім. Тарновського спочатку на посаді емісара, потім  помічника завідуючого відділом рукописів (1919-1922). Член експертної комісії Чернігівського архіву (1922-1923).

Заарештований у справі Спілки Визволення України (1929). 1935 року заарештований по «справі неокласиків». Відбував покарання в Соловецькому концтаборі. Розстріляний 8 грудня 1937 р.  в Ленінграді. Реабілітований (1958, посмертно).

Праці: Перший твір Коцюбинського // Україна. – 1924. – Кн. 3; Невідомий твір Коцюбинського // Україна. – 1924. – Кн. 4;                       Листування      П. Мирного з М. Коцюбинським // Наук. зб. ВУАН. – 1924-1925. – Т. 19; З сучасної української літератури // Життя й революція. – 1925. № 3; До початків літературної творчості Коцюбинського // Україна. – 1925. – № 34;             До питання про політичні погляди М. Коцюбинського // Зап. Ін-ту філології УАН. – Кн. 18. – К., 1928; М. Коцюбинський. Життя і творчість. – К., 1929.

125 років від дня народження

13 (1 за ст. ст.) – Горленко Василь Петрович (псевд. Черкасин В.Г.) (1853-1907), український письменник, мистецтвознавець, етнограф.

Навчався в Ніжинському ліцеї кн. Безбородька.  

Активно співпрацював з журналом «Киевская старина». Автор численних праць про українських письменників (І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Мирного та ін.), а також про творчість французького поета українського походження В. Гриценка. Йому належать статті на історико-побутові та етнографічні теми, зокрема дослідження про українські думи й кобзарів. Один із перших збирачів й інтерпретаторів мистецьких скарбів Т.Г. Шевченка. Частина праць опублікована в книгах «Южнорусские очерки и портреты» (1898), «Украинские были» (1899). «Отблески» (1908). Епістолярну спадщину Василя Горленка досліджував український історик Іван Забіяка.

170 років від дня народження

14 – Вторушина Каміла Всеволодівна (1943), історик, архівіст.

Уродженка Ніжина.

Працювала вчителем історії в школі с. Велика Кошелівка Ніжинського р-ну (1972-1978), секретарем Ніжинського районного осередку товариства «Знання» (1978-1979), завідувачем відділу, директором філії Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині (1979-2000).

Автор статей з архівної та краєзнавчої тематики.

80 років від дня народження

14 (2 за ст. ст.) – Тихомиров Павло Васильович (1868-1920-і), російський православний гебраїст та історик філософії.

Екстраорди­нарний професор кафедри філософії Історико-філологічного інсти­туту кн. Безбородька (1906-1907). Останній директор Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1918-1920). Перший ректор Науково-педагогічного інституту (1920-1921) та Інституту народної освіти (1921-1922).

Закінчив Московську духовну академію (1893). Кандидат богослов’я. Приват-доцент кафедри філософії Московського університету (1905)     та Київського університету Св. Володимира (1907-1918).

Вів полеміку проти довільних тлумачень Біблії, запропонованих  В.В. Розановим.

Праці: Православная догматика и религиозно-философское умозрение. – Харьков, 1897; Математический проект реформы социологии на началах философского идеализма. – 1903; Академическая свобода и развитие философии в Германии. – Сергиев Посад, 1905. Научные задачи и методы истории философии.  – Сергиев Посад, 1907; Очерки по гносеологии.  – Сергиев Посад, 1908.

155 років від дня народження

15 (3 за ст. ст.) – Леонтович Федір Іванович (1833-1911), історик права.

Випускник Ніжинської гімназії (1852) та Ніжинського Юридичного ліцею       кн. Безбородька (1855).

Професор (1888). Викладав на юридичних факультетах Київського університету       Св. Володимира (1860-1861, 1863-1864), Імператорського Новоросійського університету (1865-1892), Варшавського університету (1892-1902). Ректор Імператорського Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова) (1869-1877). Фахівець у галузі історії державних установ та права Великого князівства Литовського. Один із  засновників київської історико-юридичної школи.

Нагороджений орденами Св. Анни  2 ступ., Св. Володимира 3 ступ., Св. Станіслава 1 ступ.

Праці: Крестьяне юго-западной  России по литовско-русскому праву XV-XVI ст. – К., 1863; Древнее хорвато-далматинское законодательство. – Одесса, 1868; Источники русско-литовского права. Общий обзор источников. – Варшава, 1894; Национальный вопрос в Древней  Руси.  – Варшава, 1895. 

190 років від дня народження

 

15 (2 за ст. ст.) – Преподобна Смарагда, сповідниця Ніжинська (у миру Іуліанія Аврамівна Онищенко) (1858-1945), церковна діячка.     

Навчалася в училищі для дівчат-сиріт при Ніжинському Свято-Введенському монастирі (з 1863 р.). З ніжністю згадувала матушка Смарагда свої юні роки: «У монастирі я отримала й виховання, і освіту… навчилася малювати, в’язати, вишивати, малярським роботам, живопису, співам, читанню…». Ігуменя Ніжинського Свято-Введенського жіночого монастиря (1914-1927, 1941-1943).

Двічі зазнала репресій (1922 року під час більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей ігуменю Смарагду було заарештовано й позбавлено волі         на 3 роки. 1930 року матушку Смарагду було вдруге заарештовано «за антирадянську агітацію». Реабілітована (1998).

Прославлена Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) в лику місцевошанованих святих (3.05.2014).

8 травня 2012 року Священний Синод Української Православної Церкви причислив ігуменю Смарагду до лику святих. 3 травня 2014 року у Введенському жіночому монастирі відбулися урочистості з нагоди прославлення в лику святих Преподобної Смарагди Ніжинської, сповідниці.

19 червня 2014 року Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив благословити внесення імені Преподобної Смарагди Ніжинської, сповідниці в місяцеслов Української Православної Церкви зі встановленням ще одного дня пам’яті 28 грудня / 10 січня (старий / новий стиль), у день її блаженної кончини.

165 років від дня народження 

 

28 – Івах Іван Вікторович (1918-1989), педагог.

Випускник Ніжинського педагогічного інституту (1939).

Кандидат фізико-математичних наук (1961). Ректор Кам’янець-Подільського  педагогічного  інституту (1967–1977).

Учасник Другої світової війни.

Нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 3 ступ., Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, медаллю A.C. Макаренка.                     

                           Відмінник народної освіти Узбецької PCP.

Основний напрям наукових досліджень – методика вивчення фізики в середній школі.

Праці: Вивчення теми «Хвильові властивості світла» в X класі. – Хм., 1956; Збірник запитань і задач з фізики для VІ–VІІ класів. – К., 1962; 1968 (співавт.); Методика розв’язування задач з фізики. – К., 1966; 1969 (співавт.).

105 років від дня народження 

 

29 (16 за ст. ст.) – День пам’яті Героїв Крут.

105 років (1918) бою під Крутами.

Лютий

 

4 – Сидорець Максим Васильович (1908-1977), педагог.

Директор Ніжинського медичного училища (1936-1972).

Учасник Другої світової війни: пройшов піхотинцем від Сталінграда до Берліна. Закінчив війну у званні майора. У книзі «Історія Великої Вітчизняної війни» (     т. 4, с. 192) описано одну зі сторінок воєнного життя Максима Васильовича: «Прославлений 45-й Стрілецький полк 42-ої Смоленської Червонознаменної орденів Суворова і Кутузова Стрілецької дивізії, у якій воював майор М.В. Сидорець, будучи заступником командира з політичної частини, вийшов до річки Неман і захопив плацдарм на західному березі річки і впродовж чотирьох днів чинив опір ворогу. Коли ворожа піхота, підтримана танками й штурмовою зброєю, упритул підійшла до фортеці, заступник командира полку М.В. Сидорець, який на той час знаходився з гарнізоном, визвав на себе артилерійський вогонь. Німці оточили фортецю, запропонували здатися воїнам без бою, але у відповідь почули вигуки: «Радянські воїни не здаються!»- і пісню «Варяг».

Нагороджений орденом Кутузова, медалями.

115 років від дня народження

 

6 (25 січня за ст. ст.) – Окіншевич Лев Олександрович (1898-1980), історик, правознавець, бібліограф.

Професор історії Ніжинського педагогічного інституту (1933).

Дослідник державних інституцій Гетьманщини. Один із лідерів американського українознавства в післявоєнний час. Дійсний член                Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук, Українського історичного товариства та Білоруського інституту науки й мистецтва. Член комісії історії українського права (1921-1933), аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН (1925-1928). Директор видавництва ВУАН (1929-1931).

Зазнав переслідувань НКВД. На еміграції (з 1943 р.). Бібліотекар Бібліотеки Конгресу США (1954-1959).

Помер у Вашингтоні (США).

Праці: Генеральна старшина на Лівобережній Україні ХVII-ХVIII ст. – 1926; Наука історії українського права. Право державне.  – Кн. І-II. – Київ: ВУАН, 1927; Центральні установи України-Гетьманщини XVII-XVIII ст. – Ч. 1-2,  1929-1930; Значне військове товариство в Україні-Гетьманщині XVII-XVIII ст. // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. – Т. 157. – Мюн­хен, 1948; Огляд історії філософії права. Ч. 1. – Мюнхен, 1948; Latin America in Soviet Writings. – vol. 1-2: бібліограф. покаж., 1966; U.S. History and Historiography in Post-War Soviet Writings1945-1970: бібліограф. покаж., 1976.

125 років від дня народження

 

8 – Давидов Анатолій Іванович (1938-2002), український письменник.

Випускник факультету природознавства Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1960).

Член Спілки письменників України (1976) та Спілки журналістів України. Заслужений працівник культури УРСР (1988). Головний редактор дитячого журналу «Барвінок» (1975-1984). Директор видавництва «Молодь» (1984-1994).

Писав для дітей та юнацтва.

Премія ім. Лесі Українки (1987) (за збірку повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі»). Премія ім. Олени  Пчілки (1999) (за збірку «Цілющий камінь»).

Нагороджений орденами Дружби народів, « За заслуги» 3-го ступ. (1998), медалями.

Твори: Експедиція «Суничка». – К.: Молодь, 1971; Катамаран. – К.: Молодь, 1974; Голубий патруль. – К.: Веселка, 1974; Без креслень і кельми. – К.: Веселка, 1975; Скарб. – К.: Молодь, 1980; Знай, люби, бережи. – К.: Веселка, 1985; Сонечко спить у дзвониках. – К.: Веселка, 1986; Не так вже й тісно на Землі. – К.: Дніпро, 1987; Про Озивайка, лісовий люд та їхні незвичайні пригоди. – К.: Веселка, 1990; Цілющий камінь. – К.: Молодь, 1991; Закоцюблики. – К.: Веселка, 1995.

85  років від дня народження

 

9 – Нечваль Василь Іванович (1923-1991), Герой Радянського Союзу (1945). Уродженець Ніжина.

Закінчив 7 класів Ніжинської школи №9. Жив і працював у Ніжині. Похований у Ніжині на Мигалівському кладовищі.

Учасник форсування Дніпра, визволення від німецьких окупантів Києва, Житомира, Львова. Відзначився при форсуванні Одера. Нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни 1 ст., медалями.

100 років від дня народження

 

10 – о. Михаїл Якубів (у миру Якубів Михайло Степанович) (1968), священослужитель.

Митрофорний протоієрей, настоятель Ніжинської Свято-Покровської церкви УПЦ КП (з 1995 р.).

Переможець міського конкурсу «Людина року – 2003».

Випускник Івано-Франківської Духовної Семінарії (1996).

55 років від дня народження

 

13 – Волинський Петро Кас’янович (1893-1982), український літературознавець і педагог.

Випускник Ніжинського Історико-філологічного інституту (1916). Професор Ніжинського Інституту народної освіти (НІНО) (20-ті рр.).

Професор, завідувач кафедри української літератури Київського педагогічного інституту (1947-1976). Дослідник історії української літератури. Автор праць з літературознавства, підручників для вузів і шкіл. Понад 100 рецензій і статей опубліковано в періодичних виданнях.

Праці: Теоретична боротьба в українській літературі (перша половина XIX ст. – К.: Художня література, 1959;  Іван Котляревський. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1969; Український романтизм у зв'язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах. – К., 1963; Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства. – К.: Рад. школа, 1967.

130 років від дня народження

 

14 – Брюховець Юрій Леонідович (1963-1982), воїн-афганець.

Уродженець Ніжина.

Випускник Ніжинської ЗОШ №10. Працював слюсарем на заводі «Прогрес». Похований у Ніжині на Троїцькому кладовищі. Одна із вулиць міста названа в його честь. 

Загинув у Афганістані. Нагороджений орденом Червоної Зірки й медалями.

60 років від дня народження

 

14 – Росіневич Микола Олександрович (1893-1946), військовик.

Уродженець Ніжина.

Підполковник Армії УНР. Закінчив Інструкторську школу старшин,       служив у     27-му пішому Козелецькому полку Армії Української Держави (Чернігів). У листопаді 1918 р., після зайняття Чернігова військами Директорії, отримав наказ сформувати охоронний загін при Чернігівській міській комендатурі. Старший ад’ютант штабу    17-ї бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР (1920), начальник оперативного відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР (1921-1922). 1922 р. виїхав до Чехословаччини. Один із керівників Гетьманського руху та голова Союзу Гетьманців-Державників у Чехословаччині (1939-1944).

21 травня 1945 р. заарештований відділом СМЕРШ 53-ї радянської армії та вивезений до Києва. Убитий у в’язничній лікарні кримінальними злочинцями за кілька днів до суду.

130 років від дня народження

 

17 – Каскевич Михайло Григорович (1948-2004), економіст, український політичний діяч.

Уродженець Ніжина.

Після закінчення школи працював майстром по ремонту побутової техніки Ніжинського побуткомбінату.

Міністр праці України (1991-1996). Голова Чернігівської обласної державної адміністрації (1998-1999). Голова Державного комітету України у справах захисту прав споживачів (1999). Виконавчий секретар Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (2003).

Під час керівництва М.Г. Каскевича Міністерством праці України розроблені законодавчі засади функціонування ринку праці України в умовах ринкової економіки. 

На будівлі  загальноосвітньої школи І-ІІ ст. № 4, за адресою м. Ніжин, вул. Козача, 22.в цій школі в 1955-1966 рр. навчався перший міністр праці незалежної України в 1991-1996 рр., голова Чернігівської обласної державної адміністрації в 1998-1999 рр., заслужений економіст України (1998) – Михайло Каскевич (1948-2004).

 

75 років від дня народження

 

18 (6 за ст. ст.) – Пєтухов Євген В’ячеславович (1863-1948), російський історик літератури, етнограф, слов’янознавець, архівознавець, педагог.

Екстраординарний професор російської словесності Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1889-1895). 

Член-кореспондент Російської Академії наук (1916). Професор Юр’ївського (Дерптського) університету (1895-1918). Проректор Кримського університету (1924-1925). Науковий співробітник Держплану Кримської АРСР (1931-1932). Старший науковий співробітник Центрархіву Кримської АРСР,  завідуючий відділом цінних архівних фондів (1933-1937).

Фахівець в області давньоруської словесності. Науковий архів зберігається в особовому фонді Інституту російської літератури в Санкт-Петербурзі (ф. 669).

Нагороджений орденами Св. Станіслава 1, 2 та 3 ступ., Св. Володимира 3 та 4 ступ.,  Св.    Анни 2 ступ. Його ім’я занесене на меморіальну дошку Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Праці: К истории древнерусского пролога // Известия историко-филологического института князя Безбородко в Нежине, т. XII, Киев, 1893; Заметки о рукописях Нежинского историко-филологического института. – К., 1895; Письма Н.В. Гоголя к Н.Я. Прокоповичу. – К., 1895; Очерки из литературной истории Синодика. – СПб., 1895; Русская литература: Исторический обзор главнейших литературных явлений древнего и нового периода. – Юрьев, 1911, 1914; том 1-2; История русской словесности. – Пг.; Киев, 1919.

160 років від дня народження

 

22 (10 за ст. ст.) – Грудина (Коваль) Дмитро Якимович (1893-1937), український культурний, громадський і політичний діяч, театральний критик, письменник, актор.

Уродженець Ніжина.

Закінчив Перше парафіяльне Ніжинське міське училище (1905). Створив й очолив у Ніжині  Державну театральну студію ім. Марії Заньковецької (1922).

Працював у трупі М.К. Садовського разом з М.К. Заньковецькою. Член Центральної Ради (від УСДРП) (1917-1918). Голова Всеукраїнського комітету Спілки робітників мистецтва (з середини 20-х р.). Брав активну участь у діяльності літературних об’єднань. Написав ряд статей з теорії мистецтва й посібник з історії радянського мистецтва. Заарештований та розстріляний у Києві 25 жовтня 1937 р. Реабілітований (1989, посмертно).

130 років від дня народження

 

26 – Каталей Василь Васильович (1818-1877), військовик.

Уродженець с. Плоске Ніжинського повіту (нині Носівського району). Батьки грецького походження. За службу в  Ніжинському козацькому  полку отримали маєтність в с. Плоске.

Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1835).  У Ніжинському державному університеті ім. М.В. Гоголя відкрита (2013)  іменна аудиторія, а в музеї університету знаходиться портрет В. Каталея (художник А. Лукашонок) та бронзове погруддя  (подарунок родини Каталеїв).

Генерал-лейтенант (1873). Учасник російсько-турецької війни 1877-1878 рр. У столиці Болгарії Софії споруджено пам’ятник загиблим під Петричевим 29 грудня 1877 року В.В. Каталею і Д.А. Філософову, відомий як пам’ятник російським генералам (1885). На Шипкинському перевалі у храмі Різдва Христового на меморіальній дошці полеглих за визволення Болгарії ім’я В.В. Каталея викарбувано першим. 

Автор ряду статей у «Військовому збірнику» й «Руському інваліду» з питань освіти й виховання військ.

Похований у родовому маєтку в селі Плоске Носівського району.

Нагороджений орденами Св. Володимира 3 ступ. (1864), Св. Станіслава 1 ступ. (1865), Св. Анни 1 ступ. (1866), Майорат у Царстві Польському (1869).

  205 років від дня народження

 

28 – Ковтун Андрій Олександрович (1968), український футболіст.

Уродженець Ніжина.

Навчався в Ніжинській середній школі №7. Грав за Ніжинську футбольну команду залізничної станції «Локомотив».

Майстер спорту СРСР (1986), майстер спорту СРСР міжнародного класу (1990). Чемпіон України (1994-1996), бронзовий призер чемпіонату України (1997), Володар Кубку України (1993, 1996), чемпіон Спартакіади народів СРСР (1986), срібний призер чемпіонату України серед клубів I ліги (2001), член символічного Клубу воротарів ім. Євгена Рудакова. Виступав за збірну України (1992-1993).

55 років від дня народження

 

Березень

 

2 – Зоценко Володимир Миколайович (1953-2009), історик, археолог. Уродженець Ніжина.

Кандидат історичних наук (1985). Доцент Національного університету Києво-Могилянська академія й Духовної академії УПЦ Київського патріархату. Науковий співробітник Інституту археології НАН України – провідний спеціаліст і найактивніший дослідник історичних зв’язків Київської Русі з країнами Північної Європи.

Був координатором шведсько-українсько-російського наукового проекту «Скандинавські старожитності IX – початку XI ст. в Східній Європі», брав участь в українсько-шведському проекті «Київська Русь – Скандинавія: модель взаємозв’язків, спільне та відмінності».

Автор понад 100 наукових праць, у тому числі розділів до «Давньої історії України».

Праці:  Суспільно-економічні зрушення та києво-руська торгівля наприкінці XI на початку XII ст. // Історія Русі-України: Істор.-археол. зб. – К., 1998; Скандинавські артефакти Південно-Західної Русі // Стародав. Іскоростень і слов’ян. гради VIII-X ст. – К., 2004.

70 років від дня народження

 

9 (26 лютого за ст. ст.) – Тренін Василь Олексійович (1828-1883), художник.

Викладач малювання Ніжинського повітового училища (з 1846 р.). Учитель малювання класичної гімназії при Ніжинському Юридичному ліцеї                 кн. Безбородька (1850-1865). Похований у Ніжині на Троїцькому кладовищі.

Випускник Петербурзької Академії Мистецтв.

195 років від дня народження

 

13 – 235 років від часу освячення (1788) Ніжинської Пантелеймоно-Василівської церкви.

Зведена коштами прихожан та полкового писаря Якова Почеки на місці двох церков: Василівської (дерев’яної) і Пантелеймонівської (мурованої).

1863 року коштами священиків Кушакевичів було прибудовано теплу церкву й дзвіницю. При храмі діяли шпиталь та одна з найбільших церковноприходських шкіл міста. У 1905 році в ній навчалося 97 хлопчиків і 12 дівчат.

У церковному некрополі покояться тіла священиків Ф.Ф. Кушакевича (1812-1869) та Е.О. Кушакевича (1839-1896), удови священика А.В. Кушакевич (1817-1899).

Єдиний діючий храм Ніжина за часів радянської влади.

Адреса: вул. Василівська, 39.

 

13 (1 за ст. ст.) – Качановський Володимир Васильович (1853-1901), мовознавець, історик.

Професор слов’янських мов Ніжинського Історико-філологічного інституту    кн. Безбородька (1888-1901). Очолював 12 років кафедру церковнослов’янської мови, історії російської й слов’янських мов. Помер і похований у Ніжині.

Випускник Варшавського університету (1878). Заснував, редагував і видавав журнал «Вестник славянства» (Казань, 1888-1890; Ніжин, 1891-1896). Досліджував мову, словесність та історію Сербії, Хорватії, Болгарії, Чорногорії, Росії, деякі питання української мови та літератури.

Праці: Памятники болгарского народного творчества. – С.-Петербург, 1882; Об историческом изучении русского языка. – Казань, 1887; История Сербии с половины XIV до конца XV в. – К., 1899; Из истории сербской литературы. – Нежин, 1900.

 

170 років від  дня народження

 

13 – Шафаренко Павло Менделейович (1908-1988), військовик. Уродженець Ніжина.

Генерал-лейтенант (1962). У роки Другої світової війни сформував 25-ту гвардійську дивізію, яка пройшла бойовий шлях від Воронежа до Праги. У лавах дивізії було       79 Героїв Радянського Союзу. Начальник штабу стрілецького корпусу (1946-1951), заступник командуючого армії (1951-1957), заступник командуючого військами Сибірської Повітряної оборони (1962-1967). Нагороджений 6 орденами, чеським «Воєнним хрестом 1939 року», медалями.

115 років від дня народження

 

19 (7 за ст. ст.) – Лесючевський Володимир Іванович (1898-1942), мистецтвознавець, музеєзнавець, етнограф, живописець.

Проживав у Ніжині (з 1920 р.), де описав та замалював пам’ятки старовини; заснував Музей історії, мистецтв та етнографії (1920). Придбав значну кількість речей, що складав відділ «старого Ніжина»: колекцію порцеляни, бібліотеку, посуд, ікони. Читав лекції про пам’ятки старовини та мистецтва Ніжина.

Учень видатного російського художника Мстислава Добужинського (1875-1957).   1922 року взяв участь у виставці Товариства художників у Петрограді. Як інструктор Архітектурної секції Всеукраїнського відділу мистецтв реєстрував й описував архітектурні пам’ятки в Укра­їні, у т.ч. кладовищ Києва та його околиць.

Помер під час евакуації з блокадного Ленінграда, залишивши великий доробок музейної справи в Ніжині, Києві та Санкт-Петербурзі.

125 років від дня народження

 

20 – Лашнюков Іван Васильович (1823-1869), український історик, педагог.

Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1847). Виконуючий обов’язки професора історії Ніжинського ліцею (1853),  професор історії та статистики Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбродька (1868).

Випускник Чернігівської духовної семінарії. Проявляв інтерес до слов’янофільства. Поділяв історичні погляди М.І. Костомарова. Співробітничав з «Журналом Министерства народного просвещения», газетами «Киевлянин», «Петербургские Ведомости» та ін.  

Писав вірші, але не друкувався. Учень І.В. Лашнюкова Леонід Глібов, поважаючи свого викладача, коли задумав видавати «Черниговский листок», запрошував його співпрацювати.

У 1862 році, перебуваючи у Парижі, познайомився з Марією Вілінською (Марко Вовчок) і, закохавшись, часто бував у неї. У листі до О. Маркевича вона писала: «Знов ще тут недавно познала пана Лашнякова із Ніжина. Чоловік добрий і не лінивий…».

Праці: Очерки русской истории и историографии. – К., 1869; Пособие при изучении русской истории критическим методом. – К., 1870; Владимир Мономах и его время. –  К., 1873.

200 років від дня народження

 

23 (11 за ст. ст. ) – Покровський Олексій Іванович (1868-1928), історик.

Екстраординарний професор на кафедрі загальної історії Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1894-1905). Учений секретар Конференції НІФІ (1895-1898). Під час наукової практики Покровського, Ніжин став, de facto, філіалом провідної на той час в Російській імперії С.‑Петербурзької античної школи. Професор Ніжинського інституту народної освіти (НІНО) (1922-1928). Дійсний член і керівник секції античної культури Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови.

Співробітник Всеукраїнської Академії Наук.

Як учений, був широко ерудованим і, фактично, полідисциплінарним дослідником. За словами К. Штепи, «він був у такій же мірі істориком, як і філологом, соціологом і етнологом, що забезпечувало і ґрунтовність його висновків, і широту поглядів». Був одружений з місцевою дворянкою Ольгою Костянтинівною Троциною.

Праці: О хронологии афинской истории VI ст. до Рождества Христова. — К., 1915; «Введении в историю Греции» проф. В. П. Бузескула: Реф. // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине. – 1904. – Т. 21. – С. 3-50; О красноречии у древних эллинов: Речь, произнесенная на годичном акте в Историко-филологическом институте кн. Безбородко 30 августа 1903 г. // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине. – 1904. – Т. 21. – С. 3-101; К вопросу об основном характере древнеэллинского государства. – Нежин, 1905. – 101 с.; Proletarii Древнего Рима // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – 1927. – Кн. 7. – С. 16-44.

155 років від дня народження

 

25 (13 за ст. ст.) – Зенгер Григорій  Едуардович (1853-1919),  філолог-латиніст, історик, державний  діяч.

Екстраординарний професор загальної історії Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (НІФІ) (1877-1883). Бібліотекар НІФІ (1877-1880). Учений секретар Конференції (1881-1883). Почесний член Історико-філологічного товариства при Інституті кн. Безбородька в Ніжині.

Випускник Петербурзького університету. Ректор Імператорського Варшавського університету (1897-1899). Член-кореспондент Імператорської Академії наук (1908). Почесний член С.-Петербурзького товариства класичної філології.

Міністр народної освіти Російської імперії (1902-1904).

Працював позаштатним службовцем у відділенні філології Російської публічної бібліотеки (з 1917 р. до останніх днів).

Праці: Дополнительные разъяснения спорных текстов Горація. – К., 1882; Филологические заметки. – СПб., 1886; Заметки к латинским текстам. – Варшава, 1886-1893. Вып. 1-10; Метрические переложения на латинский язик. – СПб., 1904; Заметки к текстам Сенеки. – К., 1906; Критические заметки о некоторых римских и средневековых текстах. – СПб., 1909; Заметки к латинским текстам. – Одесса, 1912.

 170 років від дня народження

 

26 – Асеєв Герман Степанович (1938-2018), інженер, державний діяч.

Директор Ніжинського заводу сільськогосподарського машинобудування «Ніжинсільмаш» (1982-1995). Почесний громадянин міста Ніжина (2010).

Народний депутат Верховної Ради України 1-го скликання (1990-1994). Член Комісії Верховної ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани. 

85 років від дня народження

 

28 – Ракушка-Романовський Роман Онисимович (1623-1703), державний і церковний  діяч II пол. XVII століття.

Уродженець Ніжина.

1649 року записаний  до Ніжинського козацького реєстру. «Ревізор скарбу військового» й «дозорець скарбу військового в полку Ніжинському» (1654-1655); ніжинський сотник (1658-1663), наказний ніжинський полковник (1665). Брав участь у «Чорній раді» 1663 р. в Ніжині на боці І. Брюховецького.

Полковий суддя (1659), генеральний підскарбій за гетьмана Івана Брюховецького (1663-1668), організатор фінансів і державного господарства Гетьманщини. Унаслідок конфлікту з гетьманом Дем’яном Многогрішним переселився на Правобережжя, де став священиком і протопопом у Брацлаві (1668-1675). Після Руїни Правобережжя 1676 року оселився в Стародубі, де був до кінця життя священиком Миколаївської церкви.

На думку більшості дослідників (М. Петровського, М. Грушевського та ін.), є ймовірним автором «Літопису Самовидця».

400 років від дня народження

 

Квітень

 – Василевська Євгенія Василівна (1908-1991), учений, педагог, громадський діяч.

Викладач Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1950-1966). Завідувач кафедри зоології (1950-1952).

Кандидат біологічних наук (1939).

Двічі обиралася депутатом Верховної Ради УРСР IV та V скликання (1955, 1959).

115 років від дня народження

 

1 (20 березня за ст. ст.) – Тарновський Василь Васильович (молодший) (1838-1899), громадський  і культурний діяч, меценат.

Маршалок  Ніжинського повіту (1875-1887).

Видатний український меценат. Зібрав велику колекцію козацько-гетьманської музейної й архівної старовини і створив унікальну збірку Шевченкіани. Видав альбом з фотографіями Шевченкових офортів і каталог своїх музейних колекцій, а також альбом гетьманів («Исторические деятели Юго-Западной России». В. Антоновича й В. Беца). Фундатор Музею Українських старожитностей (нині Чернігівський державний історичний музей), який він записав 1897 року Чернігівському Земству.

185 років від дня народження

 

2 (21 березня за ст. ст.) – Артинов Михайло Григорович (1853-1913), український  архітектор.

Уродженець Ніжина.

Батько походив із ніжинських греків. Старший брат вінницького архітектора Григорія Артинова.

1879 р. закінчив Будівельне училище в Петербурзі, одержав звання цивільного інженера й чин X класу. Наприкінці XIX ст. працював у Києві, де за його проектами збудовані особняк на розі вулиць Інститутської і Садової (1896 р.), дитяча лікарня Товариства надання допомоги хворим дітям на вул. Бульварно-Кудрявській № 20 (1897-1898), прибутковий будинок Сніжка й Хлебникової на розі вулиць Пушкінської №45 і Караваївської (1899-1901), Лук’янівський народний будинок на вул. Дігтярній (1899-1902). Розробив проект лікарні Товариства лікувальних закладів для хронічно хворих дітей на Парковій дорозі № 3-5 (1903 р., доробив А. Мінкус). Значну частину будівель виконував у формах неоросійського стильового напрямку, використовував також форми неороманіки й неоренесансу.

170 років від дня народження

 

4 – Бистрицька  Еліна Авраамівна  (1928-2019), російська актриса театру та кіно.

Юнацькі роки пройшли в Ніжині. Навчалася в Ніжинській музичній школі (балетний клас) та Ніжинському педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя (1-й курс). Закінчила Ніжинське медичне училище (1947).

Народна артистка СРСР (1978). Професор, академік Академії Російського мистецтва, віце-президент  Міжнародного  фонду матері та дитини. Засновник Благодійного фонду підтримки мистецтва та науки ім. Бистрицької (1994).

Найбільш відомі такі ролі в кіно: «Тихий Дон» (реж. С. Герасимов, 1958); «Добровольцы» (реж. Ю. Єгоров, 1958); «Все остается людям» (реж. Г. Натансон, 1963).

Нагороджена багатьма орденами й медалями.

95 років від дня народження

 

5 – Галактіонов Петро Олексійович (1923-2012), письменник.

Проживав у Ніжині (з 1939 р.). Навчався в Ніжинській середній школі №3. Випускник Ніжинського педагогічного інституту.

Працював директором школи в с. Степові Хутори Носівського району. Учасник Другої світової війни. Доброволець Чернігівської диверсійної школи.

Твори: Стихи и проза. – Нежин, 2004; Повесть о мятежном детстве и опаленной юности. – Нежин: Изд. НГУ им. Н. Гоголя, 2006.

100 років від дня народження

 

9 – Якимченко Олександр Георгійович (1878-1929), художник, декоратор. Уродженець Ніжина.

У 1991 р. донька художника Людмила Якимченко подарувала місту Ніжину     75 робіт батька, які експонуються в художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Випускник Строганівського училища. Певний час працював у Парижі. Брав участь у виставках художнього об’єднання «Мир искусства», оформлював літературно-художній журнал «Весы», основний орган російського символізму. Ілюстрував Повне зібрання творів Ю. Лермонтова (1914-1915). Співавтор герба СРСР (1923). Учасник першої російської художньої виставки в Берліні (1922), XIV Міжнародної виставки мистецтва у Венеції (1924), Міжнародної виставки художньо-декоративного мистецтва в Парижі (1925). У період з 1918 по 1929 рік брав участь у 21 виставці.

145 років від дня народження

 

10 – Сементовський-Курилло Костянтин Максимович (літ. псевд. Калайденський) (1823-1902), український етнограф, фольклорист, літературний критик.

Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1839).

Дійсний статський радник (1869). Дійсний член Російського географічного товариства (1847). Працював чиновником у Чернігові, Полтаві, Харкові, Орлі та ін. Керував справами правління Амурської компанії в Санкт-Петербурзі (1858-1861).

Близький до І. Срезневського, М. Костомарова, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського, А. Метлинського.

Зібрав чимало фольклорних та етнографічних матеріалів про народні звичаї. 

Автор низки статей з економічних і політичних питань в «Журналі для акціонерів» та «Біржових Відомостях» за 1865-1868 рр. Статтею «Еще вот как думают областяне»   К. Сементовський різко відгукнувся на негативне ставлення «Отечественных запи­сок» до української мови й літератури.

Нагороджений 3 орденами Св. Станіслава 2-го ступ. (1859, 1861) та 1-го ступ. (1871),  2 орденами Св. Анни 2-го ступ. (1863, 1865), 2 орденами Св. Володимира 4-го ступ. (1865) та 3-го ступ. (1867). 

Праці: Очерк малороссийских поверий и обычаев, относящихся к праздникам // Молодик. – Харків, 1843; Г. Ф. Квитка-Основьяненко. Биографический очерк // Москвитянин, 1843; Замечания о праздниках у малороссиян // Маяк. – СПб., 1843.

200 років від дня народження

 

12 (1 за ст. ст.) – Лисянський Юрій Федорович (1773-1837), видатний мореплавець, географ. Уродженець Ніжина.

Народився в родині протоієрея Ніжинської церкви Іоанна Богослова. Дитячі роки пройшли в Ніжині. У 1827 році, перебуваючи в нашому місті,                  Ю. Лисянський подарував директору Ніжинського ліцею І. Орлаю повний комплект видання книги «Путешествие вокруг света на корабле "Нева" в 1803-1806 годах», яка нині зберігається в Музеї рідкісної книги Ніжинського державного університету ім. М.В. Гоголя.

Одна із вулиць міста та сквер носять його ім’я; установлено пам’ятник мореплавцю (1974, скульптор К. Годулян, архітектор В. Костін).

Засновник російської школи океанографії. Капітан судна «Нева» під час першої російської кругосвітньої подорожі (1803-1806). Ім’ям нашого земляка названо                 12 географічних об’єктів, у тому числі гора на острові Сахалін та острів Лисянського (англ. Lisianski Island) у Гавайському архіпелазі (США).

250 років від дня народження

 

18 – Арват Федір Степанович (1928-1999), мовознавець, педагог.

Ректор Ніжинського педагогічного інституту імені М.В. Гоголя (1978-1995).

Кандидат філологічних наук (1964), професор (1989). Дійсний член-засновник Академії педагогічних наук України (1992). Заслужений працівник народної освіти України (1999).

Займався вивченням спадщини М. Гоголя та проблемами українського перекладу. Автор понад 50-ти монографій, підручників, наукових публікацій. Редактор і співавтор колективних досліджень «Родинно-сімейна енциклопедія» (К., 1996), «Педагогіка спілкування» (К., 1997).

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та Дружби народів.

95 років від дня народження

 

20 (7 квітня за ст. ст) – Беклемішева  Ірина Михайлівна (1908-1988), український живописець.

Уродженка Ніжина.

Закінчила Київський художній інститут (КХІ) (1927). Викладач КХІ  (1936-1941). Член Спілки художників України (1938). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1964).

З 1939 року працювала  над пейзажами: відтворювала природу Буковини, Поділля, Криму, Черкащини, Київщини. Серед найкращих такі: «На Дністрі» (1948), «Лісосплав» (1950), «Квітуча яблуня» (1952), «Весна на Буковині» (1958), «З Канівських круч» (1964), «Стежки історії» (1967), «Сині Карпати» (1969) та ін. Брала участь у виставках (з 1927 р.). Персональні  виставки: у Чернівцях (1958, 1970, 1971, 1993), Києві (1959). Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Харківському, Чернівецькому художніх музеях.

115 років від дня народження

 

20 – Бойко Олександр Дмитрович (1958), історик, політолог.

Працює в Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя (НДУ) (з 1980 р.). Ректор НДУ ім. Миколи Гоголя (2006-2016).

Доктор політичних наук (2003). Професор (2005). Відмінник освіти України.

Автор понад 300 наукових праць. Сфера наукових інтересів – проблеми новітньої історії України, суспільно-політичні трансформації та модернізації в історії людства, політична психологія. Нагороджений медаллю К.Д. Ушинського АПН України (2007). Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів у номінації «Суспільно-політичні науки» (2003).

Праці: Україна в 1985-1991 рр. Основні тенденції суспільно-політичного розвитку. – К., 2002; Анатомія політичного маніпулювання. – Ніжин, 2007; Історія України. – К.: Академвидав, 2002; Історія України у XX столітті (20-90-ті роки). – Ніжин, 1994; Україна 1991-1995 років: Тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). – К., 1996; Політичне маніпулювання. – К., 2009.

65 років від дня народження

 

24 (12 квітня за ст. ст.)  за ін. даними (13(01) січ.) – Корабльов Василь Миколайович (1873-1936/1937), учений, журналіст, освітній  діяч, мемуарист.

Випускник Ніжинської класичної гімназії (1893). 

Вивчав слов’янські мови на Балканах, зазнав переслідувань з боку австро-угорської поліції за пропаганду слов’янофільских ідей. Контактував з Галицько-руською матицею. Досліджував літературну спадщину російських письменників. Перекладав твори сербського письменника Б. Нушича. Один із фундаторів Інституту слов’янознавства АН СРСР. Голова Українського  наукового  товариства в Ленінграді. Заарештований (1934) і висланий до Алма-Ати (Казахстан), де й помер. Реабілітований (1956, посмертно).

Праці: События в Македонии и Старой Сербии. – СПб., 1903; Литературные заметки. – СПб., 1908; Признательная Болгария. – СПб., 1908; Сербская матица и ее деятельность. – СПб., 1908; Славянский съезд в Праге 1908 года. – СПб., 1908; Крах неославизма // Славянские известия. – 1910. – №2; Константин Аксаков. – СПб., 1911; Об­­разцы сербохорватской литературы. – СПб., 1914; Славянский мученик Ян Гус из Гусинца. – Пг., 1915. Образцы чешского литературного языка. – Петроград, 1915.

150 років від дня народження

 

26 (14 за ст. ст.) – Кулжинський Іван Григорович (1803-1884), педагог, письменник, історик, етнограф.

Викладач латинської мови в Ніжинській Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1825-1829). Інспектор Ніжинського  Юридичного ліцею кн. Безбородька (1841-1843). Учитель М. Гоголя, М. Кукольника, Є. Гребінки. Після 1847 року остаточно переселяється до Ніжина. Похований у Ніжинському Благовіщенському чоловічому монастирі (1884).

Опублікував більше 90 творів: романтичних віршів, історичної та навчальної літератури. Разом зі своїм сином Григорієм видавав у Харкові журнал «Благовест» (з 1883 р.). Від 1840-х років став на реакційні позиції, виступаючи проти української мови та української літератури.

Нагороджений орденами Св. Анни 3 ступ. (1840), та 2 ступ. (1847), медаллю «В пам’ять війни з Англією і Францією».

220 років від дня народженняa

 

30 – Сльозка Микола Йосипович (1928-2009), український актор.

Випускник Ніжинського культосвітнього технікуму.

Народний артист УРСР (1980). Понад 30 років працював в Одеському українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Знявся в 16 художніх фільмах.

В Одесі, на вулиці Ніжинській, на фасаді будинку, де він жив, відкрито пам’ятну дошку на його честь. 

95 років від дня народження

   

Травень

 

1 (19 квітня за ст. ст.) – Сперанський Михайло Несторович (1863-1938), історик  літератури й театру, славіст, візантолог, етнограф, археолог, фольклорист.

Професор Ніжинського Історико-філологічного інституту (1895-1906). Член Ніжинського історико-філологічного то­вариства (з 1896 р.).

Член-кореспондент Імператорської Академії наук (1902), академік Російської Академії наук (1921-1934), член Болгарської Академії наук (1926).

Основні праці присвячені літературним взаємозв’язкам слов’янських народів раннього середньовіччя і зв’язкам їх із візантійською традицією. У 1934 році був звинувачений у керівництві контрреволюційною організацією «Російська національна партія». Збори АН СРСР лишили звання академіка. Помер у Москві. Реабілітований  (1990).

Праці: Апокрифические деяния апостола Андрея в славяно-русских списках // Древн. Московск. Археолог. Общ., 1893 г.; Славянские апокрифические евангелия // Труды VIII археологического съезда, 1895 г.; Деление русской литературы на периоды и влияние русской литературы на юго-славянскую // Русский Филологический Вестник, 1896, № 3-4; К истории перевода Евангелия // Русский Филологический Вестник, 1899, № 1-2 и 1900, № 3-4; Из истории отреченных книг // Памятники Общества Любителей Древней Письменности, 1899; Один из учителей Н.В. Гоголя (И.Г. Кулжинский). – Нежин, 1906. 

160 років від дня народження

 

1 – Синиця Ольга Миколаївна (1948), хоровий  диригент, фольклорист-хормейстер.

Закінчила Ніжинське культосвітнє училище (1970). Викладач Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (НУКіМ). Співорганізатор і художній керівник молодіжного фольклорно-сценічного гурту «Народна криниця» при НУКіМ (1981) та гурту «Ніжинська козачка» (2002).

Закінчила Київський інститут культури (1975). Написала єдиний в Україні навчальний посібник з дисципліни «Аранжування для народного хору». Нагороджена орденом Княгині Ольги 3 ступ.

75 років від дня народження

 

2 – Артеменко Петро Іванович (1918-1942), український поет, перекладач.

Випускник Ніжинського педагогічного інституту (1936). Розпочав творчу діяльність у літературній студії Ніжинського педагогічного інституту.

Друкувався в періодичних виданнях Ніжина, Чернігова та Лубен, республіканському журналі «Молодий більшовик» (нині «Дніпро»). Перекладав твори Генріха Гейне, Михайла Лермонтова, Михайла Ісаковського. Завідував відділом літератури та мистецтва в чернігівській газеті «Молодий комунар». Під час окупації України нацистами працював у Лубнах у підпіллі; писав агітаційні вірші, прокламації. Був страчений гітлерівцями 5 квітня 1942 року. Член Спілки письменників України   (1961, посмертно). На початку 1960-х років поет Олекса Ющенко по газетних публікаціях зібрав 45 віршів Артеменка та видав їх у Києві збіркою «Пісня моєї весни» (1962) (перевид. – під назвою «Поезії» (1973). 

105 років від дня народження

 

6 – День міста.  

 

9 – Дубравін Валентин Володимирович (1933-1995), музикознавець, фольклорист, композитор, педагог.

Навчався в Ніжинській школі для інвалідів війни. Професор кафедри теорії та історії музики Ніжинського педагогічного інституту ім. М.Гоголя (1983).

Випускник Київської консерваторії (1961). Кандидат мистецтвознавства (1972). Професор (1992). Член Спілки композиторів України (1972). Автор пісень, романсів, хорів, інструментальних творів, обробок народних пісень. Організатор першого в Україні концерту аутентичного фольклору (1968).

Основний напрямок досліджень – українська музична фольклористика. У колекції Дубравіна понад 28 тис. фольклорних зразків; нотовано 2369 наспівів. Автор більш як 50 наукових робіт у збірниках, журналах «Народна творчість та етнографія», «Советская музика», «Советская этнография», «Музика».

Праці: Про структуру та смислове виявлення ладів народної музики. – К., 1971; Українська народна музична творчість. – К., 1988; Пісні однієї родини. – 1988; Народний музичний епос. – Ніжин, 1990; Народні пісні Чернігівщини у запису Валентина Дубравіна. – Чернігів, 2001; Пісні одного села. – Ніжин, 2002; Пісні Шевченкового краю. – Ніжин, 2005; Український музичний фольклор: хрестоматія. В 3 ч. – Ніжин, 1994-1996.

90 років від дня народження

 

12 – Батюк Яків Петрович (1918-1943), юрист, підпільник. 

Адвокат Ніжинської міської колегії адвокатів (з 1940 р.). У роки Другої світової війни очолив Ніжинську підпільну комсомольсько-молодіжну організацію. Одна із вулиць міста носить його ім’я; установлено пам’ятник       (    1965, автор – Г. Гутман). На будинку, де розташовувався штаб підпільників, – меморіальна дошка, на місці розстрілу – пам’ятний знак.

У ранньому дитинстві повністю втратив зір. Єдиний у світі незрячий керівник підпілля. Герой Радянського Союзу (1965, посмертно).

Поставлено двохсерійний фільм «За ніччю день іде» (режисер – Олег Бійма, 1984); роль Якова Батюка зіграв заслужений артист УРСР Володимир Конкін.

Про діяльність ніжинського підпілля написані книги:

Е. Шатров. Подвиг во тьме. – М.: Изд. полит. лит-ры, 1969. – 196 с.;

М. Шуст. Пітьмі непідвладні.  – К.: Молодь, 1983. – 112 с. 

105 років від дня народження

 

12 (30 квітня за ст. ст.) – Андріанова-Перетц Варвара Павлівна (1888-1972), літературознавець, фольклорист, мовознавець, тексто­лог, театрознавець, бібліограф.

Уродженка Ніжина.

Народилася в сім’ї викладача стародавніх мов Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька Павла Олександровича Андріанова.

Доктор філологічних наук (1935), член-кореспондент Всеукраїнської Академії наук (1926), член-кореспондент АН СРСР (1943). Дослідниця стародавніх російської та української літератур, фольклору.

Відомі наукові праці з історії демократичної сатири XVII століття, російського й українського шкільного театру, драми. Зробила значний внесок у дослідження давньоруських пам’яток – «Слова о полку Игореве»  та «Хождения за три моря» Афанасія Нікітіна.

Праці: Сцена та костюм в українському театрі XVII-XVIII ст. // Україна. – 1925. – №3; «Слово о полку Ігоревім» і «Задонщина» // Рад. літературознавство. – 1947. – №7-8; З історії сатирично-гумористичної рукописної української літератури // Рад. літературознавство. – 1957. – №4; Древнерусская литература и фольклор. – Л., 1974.

135 років від дня народження

 

19 – Стратілат  Анатолій Іванович (1948), композитор-пісняр.

Випускник Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (НУКіМ) (1971). Викладач по спеціалізації «Народні інструменти» НУКіМ (1973-1980).

Заслужений працівник культури України (2008). Заслужений діяч естрадного мистецтва України (2011). Провідний спеціаліст-етнограф кафедри в Центрі фольклору та етнографії кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 2003 р.).

Пісня «Ностальгія» – лауреат Всеукраїнського радіоконкурсу «Пісня року-2005».

75 років від дня народження

 

20 – Зорка Григорій Миколайович (1923-1982), журналіст, громадський діяч.

Випускник Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя. Редактор газети «Під прапором Леніна» (1962-1982) (нині «Ніжинський вісник»).

Заслужений працівник культури УРСР (1972). Неодноразово обирався членом правління Спілки журналістів України, делегатом з’їздів журналістів України й СРСР, депутатом міської ради.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

100 років від дня народження

 

23 – Гетьман Іван Іванович (1913-1943), полярник.

Уродженець Ніжина. Одна з вулиць міста носить його ім’я. На фасаді Ніжинської середньої школи №7, де навчався І. Гетьман, установлена меморіальна дошка. 

Учасник легендарного дрейфу пароплава криголамного типу «Георгій Сєдов» (1937-1940, 812 днів). Герой Радянського Союзу (1940). Почесний полярник.

Під час Другої світової війни воював на Південному фронті заступником командира розвідувального взводу 5-ї гвардійської механізованої бригади. Загинув 27 січня   1943 року.

110 років від дня народження

 

Червень

3 – Приплавко-Мілосова Лариса Іванівна (1943), громадський діяч.

Навчалася в Ніжинській середній школі №3. Закінчила Ніжинський педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя (1975). Засновник відділу природи в Ніжинському краєзнавчому музеї імені Івана Спаського. Вихователь дитячого садка №5. Почесний голова Ніжинського товариства греків ім. братів Зосимів. Автор ідеї медалі ім. братів Зосимів. Представник Ніжина на Самміті в Києві з національних питань (02.10.2012).   

80 років від дня народження

 

3 – Тимошенко Тамара Феодосіївна (1948), майстриня художньої вишивки.

Проживає в Ніжині. Персональні виставки в художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського (2005, 2010, 2013). 

Займається вишивкою з 1996 року. Майстриня року – 2004 (Чернігів). Активна учасниця фестивалів народної творчості в Новгород-Сіверському (2012, 2013); Переяславі-Хмельницькому (2013); щорічних Покровських ярмарках та ін.

75 років від дня народження

 

6  –   Кононенко Віктор Іванович (1938), спортивний тренер.

Уродженець Ніжина.

Майстер  спорту (1960). Заслужений тренер України (1992). Суддя міжнародної категорії (1995). Бронзовий  призер чемпіона­ту України (1969). Тренер юніорських (1973-1979) і національних (1991-1992) збірних команд Украї­ни. Державний тренер України у Львівській області (1989-2000). Голова спортивного клубу «Берізка» спортивного  товариства «Спар­так» (Львів, 1980-1989). Заступник голови федерації важкої атлетики Львівської області (1988-2008). Підготував понад 20 майстрів спорту, зокрема М. Тоняна, В. Крищишина, чемпіона СРСР серед юнаків Б. Андрусіва.

85 років від дня народження

 

9 – Скоблін Микола Володимирович (1893-1938?), російський військовик.

Уродженець Ніжина. Навчався в Ніжинській чоловічій гімназії при Історико-філологічному інституті кн. Безбородька. 

Учасник Першої світової та громадянської воєн. У 1917 р. мав уже звання капітана, шість орденів, Георгіївську зброю за відвагу. Генерал-майор Білої армії (1920). У Добровольчій армії з початку її заснування. Воював під командуванням                  М.О. Корнілова, П.М. Врангеля. Був наймолодшим серед начальників дивізій білогвардійців. Перебуваючи в еміграції у Франції, став агентом НКВС, брав участь у викраденні керівників білої еміграції – генералів Є.К. Міллера та О.П. Кутєпова. Імовірно, загинув під час бомбардування Барселони в 1937/1938? По іншій версії, страчений агентами НКВС в Іспанії Орловим-Фельдбіним та Н. І. Ейтінгоном (скинутий з літака).

130 років від дня народження

 

12 – Єрмольченко Людмила Лаврентіївна (1948), педагог, культурний діяч. Уродженка Ніжина.

Закінчила Ніжинську середню школу №7 та дитячу музичну школу. Директор Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (1990-2017).

Відмінник освіти України (1999). Заслужений працівник культури України (2012). Член Всеукраїнської музичної спілки, член Ради Асоціації вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації (2007). Переможець міського конкурсу «Жінка року – 2000» в номінації «Керівник».

Нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари (2011). 

75 років від дня народження

 

17 – Анісімова Любов Леонідівна (1963), музикант, співачка.

Уродженка Ніжина.

Закінчила Ніжинську середню школу №7 та Ніжинську дитячу музичну школу.

Заслужена артистка України (1988). Лауреат 3-го республіканського конкурсу артистичної естради (Чернівці, 1982), Гран-прі на Всесоюзному конкурсі (Ялта, 1983), лауреат конкурсу «С песней по жизни» (Москва, 1984). Співає дуетом з братом Анісімовим Віктором Леонідовичем, акомпанує на скрипці, флейті, окарині.  Випустила платівку (1986), компакт-диски «Спогади і мрії», «Золота осінь», касету «Молитва кохання», збірку «Співають Анісімови» (К., 1990).

60 років від дня народження

 

17-18 – 360 років тому (1663) в Ніжині відбулася «Чорна рада», на якій було обрано гетьманом Лівобережної України Івана Брюховецького. Присягу новообраний гетьман приймав у Ніжинському Миколаївському соборі. Хроніці історичних подій присвячений перший україномовний історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (1846).  

 

18 – Суховєєв Володимир Володимирович (1953), хімік, педагог.

Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. Миколи Гоголя (1980). Працює  в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя  (з 1980 р.). Завідувач кафедри хімії (з 2009 р.)

Кандидат хімічних наук (1988). Доцент (1991). Доктор хімічних наук (2009). Професор (2011). Заслужений діяч науки і техніки Ураїни (2016). Відмінник освіти України (1995). Неодноразовий переможець конкурсу університету «Кращий науковець року».

Основний напрямок наукових досліджень – нафтохімія.

Автор понад 400 друкованих праць, у тому числі 22 патентів, 2 авторських свідоцтв, 10 оглядів та понад 140 статей. За результатами досліджень розроблено чотири нові поліфункціональні присадки до мастил, що виявляють високі протизношувальні, антифрикційні та антиокиснювальні властивості.

Праці: Органічна хімія. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2008.

70 років від дня народження

 

19 (7 за ст. ст.) – Федерс Юлійс (Юлій Янович (Іванович) Феддерс (Федер, Феддер)(Julius Johann Woldemar Fedders), (1838-1909), латиський живописець.

Останні роки життя проживав у Ніжині (1905-1909). На фасаді будинку (площа Гоголя, №7), де мешкав Федерс, установлено меморіальну дошку. Картина «Куточок Графського парку в Ніжині» (1905) експонується в картинній галереї Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Похований у Ніжині на території Іоанно-Милостивого православного кладовища. 1984 року надгробок з поховання Ю. Федерса перенесено на територію Троїцького кладовища.

Засновник латиського реалістичного пейзажного живопису.

Випускник Петербурзької Академії Мистецтв (1862). Академік Петербурзької Академії Мистецтв (1880).

Картини експонувалися в Росії, Лондоні (1872), Берліні (1886), Парижі (1889).

185 років від дня народження

 

20 (8 за ст. ст.) – Стравінський Федір Гнатович (1843-1902), російський оперний співак (бас).

Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1869). Виступав у міських публічних концертах та співав у церковному хорі ліцею.

Батько композитора Ігоря Стравінського (1882-1971). Вокальну освіту здобув у Петербурзькій консерваторії (1873). Соліст Київської (1873-1876) та Маріїнської опер у Петербурзі (1876-1902). Заслужений артист імператорських театрів (1901).

Створив різнохарактерні образи Єремка, Олоферна («Вража сила», «Юдіфь» Серова), Мірошника («Русалка» ), Фарлафа («Руслан і Людмила» Глінки), Голови («Травнева ніч» Римського-Корсакова), Мамирова («Чародійка» Чайковського), Мефістофеля («Фауст» Гуно і «Мефістофель» Бойто) та інші.

Позував як модель для образу одного з козаків до картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

180 років від дня народження

 

22 (10 за ст. ст.) – Вульф Юрій (Георгій) Вікторович (1863-1925), учений кристалофізик. 

Уродженець Ніжина.

Народився в сім’ї директора гімназії Віктора Костянтиновича Вульфа (1836-1877) та доньки педагога Є.В. Гудими (1812-1870) Лідії Єгорівни Гудими.

2013 року згідно Постанови Верховної Ради України про відзначення 150-річчя від дня народження Г. Вульфа, у Ніжині проведено штемпелювання спеціально випущеного поштового конверта.

Член-кореспондент АН СРСР (1921). Професор Варшавського, Казанського, Московського університетів. Доктор мінералогії й геогнозії (1896).

У 1913 році, незалежно від англійців Генрі та Лоуренса Бреггів, зовсім іншим шляхом, вивів закон інтерференцій, відбиття Х-променів від кристала та основну формулу рентгеноструктурного аналізу (відома як  умова Бреггів-Вульфа або правило Бреггів-Вульфа, Wulff–Bragg's condition). Незважаючи на те, що статті Вульфа та Бреггів вийшли з друку майже одночасно, Бреггам була присуджена Нобелівська премія (1915 р.), а Вульф залишився без нагороди. 

Автор близько 150 праць у галузі кристалографії, кристалофізики, кристалооптики та променевоструктурного аналізу.

Праці: Руководство по кристаллографии. – Варшава, 1904; Кристаллы, их образование, вид и строение. – М., 1917; Симметрия и ее проявление в природе. – 2-е изд. – М., 1919; Жизнь кристаллов. – 2-е доп. изд. – М.: Кооп. изд-во науч. работников, 1922; Основы кристаллографии. – М.: Задруга, 1923.

180 років від дня народження

 

22 – 95 років від часу заснування (1928) Ніжинського міського водоканалу.

Під керівництвом інженера Борисова, техніка Чубукова й десятника Богачова вже до 29 вересня 1928 року було прокладено 1732,5 км магістралі водопровідної системи по вул. Московській, Гімназичній і площі Гоголя.

Міськводоканал (з 1973 р.). Нині – комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (КП «НУВКГ»).

 

24 – Воробйов Володимир Сергійович (1948), військовик, військовий інженер.

Почесний громадянин Ніжина.

Генерал-лейтенант Збройних сил України (1999). Кандидат військових наук. Голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів та учасників бойових дій інженерних військ (2016). Зробив великий внесок у теорію й практику військово-інженерного мистецтва.

Нагороджений орденом «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» 3 ступ., Знаком Президента України «За військову службу» 3 ступ., Іменною зброєю, срібною Георгіївською медаллю «За сумлінну службу» 2 ступ., медалями та знаками СРСР й України.

75 років від дня народження

 

25 (13 за ст. ст.) – Бугайко Тетяна Федорівна (1898-1972), український літературознавець, педагог.

Закінчила Ніжинський педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя (1936).

Заслужений учитель УРСР (1940). Доктор педагогічних наук (1957). Перша жінка-професор в Україні (1958). Відмінник народної освіти (1958). Почесний залізничник (1944).

Головний редактор журналу «Література в школі»  (нині «Дивослово») (1951-1954). Редактор республіканського науково-методичного збірника «Методика викладання літератури».

Нагороджена орденом Леніна (1961), медалями, у т.ч. медаллю А.С. Макаренка (1967).

Автор більше 200 наукових праць.

Праці: Українська література в середній школі: Курс методики. – К., 1955; 1962; Майстерність учителя-словесника. – К., 1963; Олесь Гончар у школі: Посіб. – К., 1968; Навчання і виховання засобами літератури: Посіб. – К., 1973.

125 років від дня народження

 

25 (13 за ст. ст.) – Щербак Олександр Єфимович (1863-1934), невропатолог, психотерапевт, фізіотерапевт. 

Уродженець Ніжина.

Закінчив класичну гімназію при Ніжинському Історико-філологічному інституті кн. Безбородька (1881) із золотою медаллю.

Заклав фундамент теоретичної й клінічної фізіотерапії як частини сучасної фізичної й реабілітаційної медицини. Розробив і впровадив у практику нову методику рефлекторно-сегментарної фізіотерапії. Створив школу фізіотерапевтів і курортологів.

Випускник Петербурзької Військово-медичної академії (1887). Доктор медицини (1890). Професор (1890). Організатор (1914) і керівник інституту фізичних методів лікування у Севастополі. Один із організаторів I і II Всесоюзних з’їздів фізіотерапевтів.

Заслужений діяч науки СРСР. 

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Праці: Клинические лекции по нервным и душевным болезням. – Варшава, 1901; Курс лекций по физиотерапии для врачей. – Севастополь, 1925; Основные труды по физиотерапии. Т. 3, кн. 4. – Севастополь-Ленинград, 1936; О значении вегетативной неврологии для физиотерапии. – 1936; О биологическом значении резонанса. Т. 3, кн. 4. – Севастополь-Ленинград, 1936.

160 років від дня народження

 

27 –  Мележик Валентина Олександрівна (1963), педагог.

Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя.

Заслужений учитель України (2001). Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист. Керівник районної школи професійної майстерності учителів-словесників, учасник обласних науково-практичних конференцій. Депутат Чернігівської районної ради.

Переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель зарубіжної літератури сільської школи – 1997», призер обласного педагогічного ярмарку (1999, 2001), переможець обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2001» в номінації «Зарубіжна література», лауреат-фіналіст Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2001».

Співавтор методичних посібників «Зарубіжна література: книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків для 5, 6, 7 класів» (2005-2007).

60 років від дня народження

 

Липень

 1 – 30 років від часу заснування (1993) в Ніжині товариства з обмеженою відповідальністю «Метекол».

Головні направлення діяльності підприємства: розробка й виробництво технічних засобів навчання, продукції медичного призначення.

Нагороджений Дипломом Міжнародного відкритого Рейтингу популярності і якості товарів та послуг «Золота Фортуна» (2000); Дипломом Переможця регіонального конкурсу «Чернігівська якість» (2004); Дипломом Лауреата Всеукраїнського конкурсу якості продукції (2005).

 

3 – Галецький Анатолій Кузьмович (1923-1981), військовик.

Уродженець Ніжина. Закінчив 9 класів Ніжинської середньої школи №10.

Герой Радянського Союзу (1943). Під час Другої світової війни – старший лейтенант, командир дивізіону 206-го гвардійського артилерійського полку. Відзначився під час битви за Дніпро. 

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1 ступ., Богдана Хмельницького 3 ступ.,  медалями. 

100 років від дня народження

 

9 – Мойсієнко Анатолій Кирилович (1948), український поет, мовознавець, перекладач.

Випускник Ніжинського педагогічного інституту  ім. М.В. Гоголя.

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Член Національної спілки письменників України (1988). Лауреат літературних премій Бориса Нечерди (2000), «Благовіст» (2001), Івана Кошелівця (2004).

Головний редактор збірника наукових праць «Українське мовознавство». Один із засновників гурту поетів-паліндромістів «Геракліт» (1991).

Упорядник антології у 2-х т. «Золотий гомін: українська поезія світу» (1991, 1997), антології різномовної поезії України «На нашій, на своїй землі» в 3-х кн. (1995, 1996).

Автор поетичних збірок: «Приємлю» (1986); «Сонети і верлібри» (1996, 1998); «Шахопоезія» (1997); «Сім струн» (1998, 1999); «Віче мечів» (1999); «Нові поезії» (2000); «Спалені камені» (2003); «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008).

Праці: Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: Декодування Шевченкового вірша. – К.: Правда Ярославичів, 1997; Традиції модерну і модерн традицій. – К.-Ужгород, 2001; Динамічний аспект номінації. – К., 2004.

75 років від дня народження

 

12 – Лазаревський Михайло Матвійович (1818-1867), чиновник.

Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1837).

Служив у Чернігівській палаті (з 1838 р.). Радник Петербурзького губернського правління (з 1850 р.).

Близький друг Тараса  Шевченка (познайомився в 1847 році). Саме М. Лазаревський подав клопотання про перевезення праху Тараса Шевченка в Україну.

205 років від дня народження

 

20 – Мак Ольга Нилівна (1913-1998), українська письменниця.

Закінчила Ніжинський педагогічний інститут (1938). Почала писати літературні твори під час навчання. Викладала українську мову на  робітфаці. Дружина репресованого професора Ніжинського педінституту В.О. Дорошенка (1905-1944). Автор спогадів «Мій Ніжин», «З часів єжовщини» (про репресії в Ніжинському педінституті) (1954). У вересні 1993 р. на запрошення Товариства «Просвіта» відвідала Ніжин, виступила на авторському вечорі.

Член Спілки письменників України (1994). За оповідання «Дала дівчина хустину», «У великодню ніч», «Столиця голодного жаху» отримала премії на конкурсах Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).

Померла в  Канаді.

Твори: Бог вогню. В 3-х т. – Мюнхен, 1953-1956; Жаїра. В 2-х т. – Торонто, 1957-1958); Руслом угору. – Торонто, 1973; Каміння під косою. – Торонто, 1973; Як Олег здобував Царгород. – Торонто, 1979.

110 років від дня народження

 

28 (16 за ст. ст.) – де Бальмен Яків Петрович (1813-1845), український художник-аматор, письменник.

Випускник Ніжинської Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1832). Почав писати повісті під час навчання. У Ніжині подружився із Є. Гребінкою та        О. Афанасьєвим-Чужбинським.

Столоначальник, колезький секретар. 1843 року познайомився з Т.Г. Шевченком. Перший ілюстратор рукописного «Кобзаря» (1844). 

Написав збірку повістей «Собрание повестей, одна другой глупее. Писанные за службу в Белгородском уланском полку от 1832-1837 года», створив альбом з малюнками, які увійшли до збірника «Гоголевское время». У співавторстві із двоюрідним братом Михайлом Башиловим створив рукописну збірку Шевченкових віршів латинською транслітерацією «Wirszy T. Szewczenka».

Будучи на Кавказі ад’ютантом командира 5-го корпусу генерала О.М. Лідера, убитий в Ічкерії в сутичці з горцями. Т. Шевченко присвятив йому поему «Кавказ», написавши «Искреннему моему Якову де Бальмену».

210 років від дня народження

 

Серпень

 

7 (26 липня за ст. ст.) – Абрамович Дмитро Іванович (1873-1955), український історик літератури й мови, філолог-славіст, палеограф, джерелознавець.

Працював у Ніжинському Інституті народної освіти (НІНО) з організації бібліографічного відділу часопису «Україна».

Випускник Петербурзької духовної академії (1897). Член-кореспондент АН СРСР (1921). Науковий співробітник ВУАН (у кінці 1920-тих pp.)

Працював над історичною хрестоматією української мови.

Головна праця «Исследование о Киево-Печерском патерике как историко-литературном памятнике» (1901-1902), за оцінкою І. Франка (1903), «є дуже пильним і старанним зводом усього того, що досі було зроблено для вияснення літературної історії та історичної вартості Києво-Печерського патерика».

Нагороджений орденами св. Анни і св. Станіслава 2-го і 3-го ступ.

150 років від дня народження

 

10 – Рековець Леонід Іванович (1948), біолог. 

Уродженець с. Бобрик Ніжинського району. Професор, зав. кафедри зоології Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя.

Доктор біологічних наук. Заступник директора з наукової роботи Інституту зоології АН України. Головний науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України (з 1995 р).

Лауреат премії ім. І.І. Шмальгаузена НАН України (1997).

Автор понад 200 наукових статей та монографій.

75 років від дня народження

 

15 (3 за ст. ст.) – Пономарьов Степан Іванович (1828-1913), філолог, бібліограф, літературознавець.

Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1846, срібна медаль). У 1876-1877 рр. Ніжинський Історико-філологічний інститут відрядив С. Пономарьова до Москви прийняти бібліотеку професора Московського університету, академіка С. Шевирьова, яку він і привіз до Ніжина.

Член-кореспондент Російської Академії наук. Мав близько 40 псевдонімів, якими підписував свої статті та нариси, у т.ч. «Граф бібліо», «Книжник», «Одинокий», «Руський», «3алізняк». Був співробітником більш, ніж 50-ти періодичних видань. Склав, відредагував і видав більше 700 праць, багато з яких є суто бібліографічними. Деякі з праць не надруковані й нині. Це «Зборник малороссийских пословиц и поговорок», «Систематический каталог Максимовича», «Город Конотоп» тощо. У 1873-1874 роках С.І. Пономарьов відвідав Афон і Святу Землю. Склав каталоги бібліотеки Російського Свято-Пантелеймонового монастиря, бібліотеки російської духовної місії в Єрусалимі. Сучасники називали його «співаком Святої Землі». Відвідини Палестини надихнули його на створення фундаментальної праці «Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах» (СПб., 1877). Автор словника «Достопамятные уроженцы Черниговской губернии» (1898). Склав повну бібліографію творів М. Максимовича. Вивчав творчість М. Гоголя. Опублікував матеріали: «Подлинники писем Гоголя к Максимовичу» («Киевская старина», 1884, IV), «Нежинский журнал Гоголя» («Киевская старина», 1884, V).  

 195 років від дня народження

 

19 – Шеремет Олександр Степанович (1898-1985),  український архітектор. Уродженець Ніжина.

Випускник Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) (1929).

Працював у Харкові та Луганську в проектних установах, обіймав посаду головного архітектора Луганська (1937-1969). Автор і співавтор проектів понад 40 будівель і споруд Луганська.

Учасник Другої світової війни.

125 років від дня народження

 

20 – Одарченко Петро Васильович (1903-2006), український літературознавець, критик, публіцист, мовознавець.

Випускник Ніжинського Інституту народної освіти (НІНО) (1926). Викладав курси в НІНО (1928), виконував обов’язки доцента (з 1929 р.). Редактор «Наукових записок Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови».

Дійсний член Української вільної академії наук (УВАН) (12 років – секретар Вашингтонської групи, з 1973 р. – голова). Член Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) та Національної спілки письменників України (1993).

Репресований (1929). 1942 року емігрував за кордон. Працював у Бібліотеці Конгресу США (1952-1954), на радіостанції «Голос Америки» на посаді перекладача й редактора (1955-1973). Помер у Вашингтоні.

Автор понад 500 праць. У дисертації «Стиль Лесі Українки» були зроблені перші спроби порівняльно-історичного методу в сфері українознавства.

Праці: Русифікація України й боротьба за рятування української нації. – 1985; Леся Українка: розвідки різних років. – К,1994;  Тарас Шевченко й українська література. – К.:  Смолоскип, 1994; Українська література. – К., 1995; Про культуру української мови. – К.:  Смолоскип, 1997.

120 років від дня народження

 

23 – 115 років від часу заснування (1908) Комунального закладу «Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької».

У 1908 році за рішенням загальних зборів Ніжинського товариства поширення комерційної освіти відкрилося Комерційне училище з терміном навчання 7 років. Реорганізовано: трудова школа (1920), технікум радянського будівництва (1930-1932), технікум комуністичної освіти (1932-1934), бібліотечний технікум (1934-1941), технікум політосвіти (1943-1947), технікум підготовки культурно-освітніх працівників (1947-1962), культурно-освітнє училище (1962-1990),  училище культури (1990-2000), училище культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (НУКіМ) (2000-2017). Нині – Ніжинський коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.

При коледжі працює дитяча школа мистецтв (з 1991 р.). 

 

26 (13 за ст. ст.) – Лєвіна Роза Юхимівна (1908-1987), ботанік.

Уродженка Ніжина.

Доктор біологічних наук. Перший доктор наук і перший професор Воронезького державного університету. Заснувала (1959) дослідну лабораторію насіннєвого розмноження, яка з 1957 року носить її ім’я, і наукову школу (нині кардіологічний центр країни). Підготувала сім кандидатів наук. Ініціатор і організатор  I-ї Всесоюзної школи з теоретичної морфології рослин на базі Ульяновського педагогічного інституту. Член Ради Всесоюзного ботанічного товариства і ради АН СРСР з проблем раціонального використання і охорони рослин.

Наукові дослідження з питань розселення насіння, карпології. Опублікувала понад  130 наукових статей, монографій, навчальних посібників. Розроблена нею 1961 року ієрархічна класифікація плодів ввійшла в класичний підручник ботаніки Жуковського та інші навчальні посібники.

Відмінник освіти СРСР. Нагороджена орденом Знак Пошани, медалями.

Праці: Способы распространения плодов и семян. – М., 1957.; Плоды (морфология, экология, практическое значение). – Саратов, 1967; Очерки по систематике растений. – Ульяновск, 1971; Репродуктивная биология семенных растений (обзор проблемы).  – М., 1981; Морфология и экология плодов. – Л.: Наука, 1987.

115 років від дня народження

 

30 – Святний Сергій Олексійович (1958), український народний майстер, різьбяр.

Випускник Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (2013). Проживає в Ніжині. Один із засновників «Містечка майстрів» на традиційному Ніжинському Покровському ярмарку.

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1993), член Чернігівського обласного відділення Спілки майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Творить у жанрі народної іграшки, народних музичних інструментів та традиційного чернігівського посуду. У своїх роботах використовує форми та орнаменти народної різьби Чернігівського краю, у такий спосіб відтворюючи кращі традиції поліського різьблення. Учасник Міжнародних, Всеукраїнських конкурсів, ярмарків, виставок.

65 років від дня народження

 

31 – Дрозд Ірина Кузьмівна (1968), економіст.

Уродженка Ніжина.

Доктор економічних наук (2006). Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2012). Завідувач кафедри «Економічний аналіз» Одеського національного економічного університету (з 2013 р.). Досліджує питання становлення системи фінансового контролю в Україні, зокрема методики державного фінансового аудиту, етичного кодексу аудиторів. Член Громадської ради Комітету Верховної Ради України з податкової та митної політики. Член редколегій журналів «Казна України» та «Баланс».

Праці: Контроль економічних систем. – К.: Імекс-ЛТД, 2004; Державний фінансовий контроль: Навч. посіб. – К.:  Імекс-ЛТД, 2007 (співавт.); Аудит у зарубіжних країнах: Навч. посіб. – К.: Кафедра, 2011.

55 років від дня народження

 

Вересень

 

1 – 180 років від часу відкриття (1843) Ніжинської неповної середньої школи №8.

 

1 – Дорошенко (Васильченко) Наталія Михайлівна (1888-1970), українська драматична актриса.

Уродженка Ніжина.

Закінчила Київську музично-драматичну школу М. Лисенка (1909). Одна з організаторів й актриса Київського державного драматичного театру. Активний член катеринославської «Просвіти». Емігрувала 1920 року разом із чоловіком- істориком Дмитром Дорошенком (1882-1951). Створила українську драматичну студію в Празі та Варшаві. Померла в Мюнхені (Німеччина).  

135 років від дня народження

 

1 – Качуровський Ігор Васильович (1918-2013), письменник, перекладач, літературознавець, журналіст.

Уродженець Ніжина. Почесний громадянин Ніжина (2008).

 

Читав спецкурси в Ніжинському державному педагогічному інституті             ім. М.В. Гоголя (1995-1998). 

З 1943 р. в еміграції. Доктор філософії, професор Українського Вільного університету в Мюнхені (1973). Член об’єднання українських письменників на еміграції «Слово» (1954), Спілки аргентинських письменників SADE (Sociedad Argentina de Escritores) (1985), Національної спілки письменників України (1992). Один із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і митців у Зальцбурзі. Літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» в 1970-80-х рр. (підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід). Лауреат чисельних премій, у тому числі Національної премії України імені Тараса Шевченка за книгу «Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки» (Мюнхен, 2002; перевидано в серії «Бібліотека Шевченківського комітету», Київ, 2008). Помер у Мюнхені (Німеччина). Похований у с. Крути Ніжинського району.

Нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступ. (1998).

Твори: Над світлим джерелом. – Зальцбурґ, 1948; У далекій гавані. – Буенос-Айрес, 1956; Пісня про білий парус. – Мюнхен, 1971; Свічада вічності. – Мюнхен, 1990; Пан Коцький. – К., 1992; Окно в украинскую поэзию. – Мюнхен – Харьков –  Нежин, 1997; Село в безодні. – К., 2006; Крути мого дитинства. – Ніжин, 2007; Лірика. – Львів: Астролябія, 2013; Ігор Качуровський – Микола Шкурко. Листування. 1994-2013. Мюнхен-Ніжин / Упоряд. М.П. Шкурко. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2016.

105 років від дня народження

 

1 (20 серп. за ст. ст.) – Кушакевич Сергій Юхимович (1878-1920), зоолог. Уродженець Ніжина.

Доктор зоології (1912). Ординарний професор Київського університету                       Св. Володимира (1916). У 1912-1918 рр. на кафедрі зоології читав курс «Вчення про спадковість», який за змістом фактично був першим курсом генетики в Україні. Один із перших в Україні представників експериментального напряму в зоології. Співзасновник Кримської філії Університету (нині Таврійський університет) (1917). Директор Дніпровської біостанції в Старосіллі (1919).

Вивчав онтогенез, спер­матогенез тварин. Виділив нову стадію в розвитку колоніальних джгу­тикових Volvox – вивертання кулястої колонії.

Праці: История развития половых желез у Rana esculenta. – С.-Пе­тербург, 1910; Попытки цитологического обоснования законов наследственности // Природа. –  1914. – окт.; К познанию истории развития Volvox // Изв. УАН. – Т. 1. – 1923. –№1.

145 років від дня народження

 

8 – Лінник Анатолій Валерійович (1968), український політик, Ніжинський міський голова.

Уродженець Ніжина. Випускник Ніжинської середньої школи №10 (1985) та Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. Гоголя (1992). Директор ТОВ «Центр цифрових технологій «Браво» (2007-2010). Депутат Ніжинської міської ради V та VI скликань. Секретар Ніжинської міської ради (2014). Міський голова (2014 -2020).

55 років від дня народження

 

9 – Бунак Михайло Сергійович (1943-2011), поет, культурний діяч.

Випускник Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.

Завідуючий відділом культури Новгород-Сіверського району (1971-1985). Під його керівництвом побудовано більше 20 будинків культури й клубів, бібліотек, відкрито історичний музей, музей-меморіал «Слово о полку Ігоревім» (1990). Засновник Новгород-Сіверської телерадіокомпанії.

Заслужений працівник культури. Лауреат Чернігівської обласної премії                       ім. М. Коцюбинського (1995).

Автор збірок: Со мною вместе погрустим...: Запоздалая лирика. – Чернигов: РИК «Десн. правда», 2005; «Уйдем с тобою в злату осень», «О, де ж ти, доле, загубилась».

80 років від дня народження

 

15 – 80 років від дня вигнання (1943) нацистських окупантів з Ніжина в роки Другої світової війни.

Газета «Известия» за 16 вересня 1943 року (№219) у статті «Битва за місто Ніжин» писала: «…Уночі було здійснено загальний штурм. Стислі з трьох сторін гітлерівці, відбиваючись щосили, відступали до центру міста. Бої йшли за кожну вулицю й провулок, за кожен будинок. На світанку 15 вересня наші підрозділи прорвалися до центру міста. Там, біля церкви,  гітлерівці чинили особливо запеклий опір, але стрімкою атакою були знищені. Залишки німецького гарнізону Ніжина були захоплені у полон».

В ознаменування отриманої перемоги шістьом військовим частинам і з’єднанням, які відзначилися в боях, було присвоєно найменування «Ніжинських» (7-й гвардійський механізований корпус, його 24-а і 25-а гвардійські механізовані, 57-а гвардійська танкова бригада, 299-а штурмова й 286-а винищувальна авіаційна дивізії).

280-і 132-а стрілецькі дивізії, 26-а гвардійська механізована бригада нагороджені орденом Червоного Прапора.

 

17 – 30 років від дня відкриття (1993) відділу «Поштова станція»  Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Музей «Ніжинська поштова станція» присвячений розвитку поштової справи в XVII – на початку XX століть. Приміщення музею – єдиний в Україні подібний комплекс, який зберігся майже повністю.  Входить у ТОП-10 незвичайних музеїв України.

На Ніжинській поштовій станції зупинялося багато відомих людей: Г. Сковорода,     М. Ломоносов, О. Пушкін, , О. Грибоєдов, А. Міцкевич, В. Даль, М. Глинка,                Є. Гребінка,  С. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко, І. Рєпін та ін.  

Адреса: вул. Поштова, буд. 5.

 

17 – 30 років від дня відкриття (1993) пам’ятника Марії Заньковецькій у Ніжині.

Автор – народний художник УРСР Олександр Скобліков (1929-2005).

Розташування: площа М. Заньковецької.

 

17 – 30 років від дня відкриття (1993) пам’ятника Богдану Хмельницькому у Ніжині.

Для монумента використано бюст роботи народного художника України Олександра Ковальова (1915-1991).  

Розташування: сквер Б. Хмельницького на вулиці Я. Батюка.

 

17 – 145 років від часу заснування (1878) жіночої прогімназії Пелагеї Іванівни Кушакевич (нині – Ніжинська середня школа №7).

Заклад відкрито на кошти фабриканта А.Ф. Кушакевича і названий ім’ям його дружини Пелагеї Іванівни.

Завдяки зростанню кількості учениць перетворена у жіночу гімназію (1884). З 1920 р. – трудова школа №1, з 1954 р. – середня школа №7.

Випускницями гімназії були: Марія Москаленко, мати С.П. Корольова та Марія Березок, заслужена вчителька УРСР.

Адреса: вул. Гоголя,  буд. 15.

 

20 (8 за ст. ст.) – Бровченко Іван Кузьмич (1898-1971), український актор і режисер.

Режисер і актор Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського (1944-1960). Помер у Ніжині.

Заслужений артист УРСР (1957). З 1921 р. працював актором, режисером, художнім керівником в українських театрах Прилук, Херсона, Ужгорода та інших міст. Протягом 50-річної творчої діяльності поставив понад 300 спектаклів, зіграв понад 400 ролей. Переклав понад 20 сценічних творів з російської на українську мову. Автор 5 п’єс і 10 одноактівок.

Нагороджений орденом «Знак пошани».   

125 років від дня народження

 

24 – Щотка Людмила Іванівна (1953-2019), співачка (ліричне сопрано).

Закінчила НДПІ ім. М.В. Гоголя (1975). Була солісткою хору та оркестру при інституті. Викладач Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької (з 1978 р.). Переможець міського конкурсу «Жінка року-2001» в номінації «Працівник культури».

Артистка муніципального естрадно-симфонічного оркестру м. Чернігів (2002). Лауреат обласного конкурсу «Жінка року-2007» в номінації «Серце віддаю людям».

Книга про життя та творчість Л. Щотки: «Душа високої октави». – Ніжин: ФОП Лук’яненко В.В. ТПК «Орхідея», 2015. – 132 с. 

70 років від дня народження

 

25 – Василевська Людмила Семенівна (1953), педагог.

Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя (1984). Методист  методичного кабінету управління освіти Ніжинської міської ради (з 1987 р.).

Заслужений працівник освіти України. Керівник обласної ради керівників дитячих навчальних закладів. Переможець  загальноміського конкурсу «Талант року» (2017) у номінації «Педагог-реформатор».

Автор методичних розробок з проблем удосконалення дошкільної освіти.

70 років від дня народження

 

28 – Сліпченко Любов Іванівна (1948), педагог.

Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя (1972).

Заслужений учитель України. Учитель-методист.

Інспектор шкіл Носівського району (1979). Директор Носівської середньої школи №1 (нині – Носівська районна гімназія) (з 1989 р.). Ініціатор проекту з громадянської освіти «Дивись у майбутнє». Депутат трьох скликань Носівської міської ради.

75 років від дня народження

 

29 – Золотницький Давид Йосипович (1918-2005), театрознавець, театральний критик.

Уродженець Ніжина.

Доктор мистецтвознавства. Професор. Провідний науковий співробітник сектору театру Російського інституту історії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Член Союзу письменників СРСР (1948). Автор багатьох книг з історії радянського театру.

Учасник Другої світової війни (оборона Ленінграда).

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступ., медалями.

Праці:  Четыре эпохи театра. Ленинградский театр им. Ленсовета. 1933-1983. – Л., 1984; Мейерхольд. Роман с советской властью. – М.: Аграф, 1999;  Сергей Радлов. Режиссура судьбы. – СПб, 1999; Фарс… и что там ещё? Театр фарса в России. 1893-1917. – СПб.: Нестор-История, 2006. 

105 років від дня народження

 

Жовтень

 

90 років від часу заснування (1933) Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. Михайла Коцюбинського (тоді – Перший робітничо-колгоспний театр Чернігівської області у місті Буринь (нині Сумська обл.).  

Переведено на постійне місце розташування до Ніжина як Ніжинський пересувний український драматичний театр ім. М.М. Коцюбинського (1938). Ніжинський пересувний український музично-драматичний театр імені Михайла Коцюбинського (1958). Стаціонарний (1993) Переїхав до сучасного приміщення 8 березня 2002 року. 2014 року театру присвоєно звання академічного.

Першими керівниками і засновниками театру були Б.Б. Лучицький, А.Б. Лучицька, Ю.В. Назаров.

У різні часи в театрі працювали видатні митці Наталія Ужвій, Амвросій Бучма, Оксана Петрусенко, Анжеліка Лучицька, Микола Донець, Марія Литвиненко-Вольгемут, Іван Паторжинський, Ганна Пащенко та ін.

На базі театру проводиться щорічний Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької (з 2003 р.).

Адреса: вул. Воздвиженська, 24.

 

1 – 30 років від часу відкриття (1993) Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.

За Всеукраїнським рейтингом ліцей увійшов до 100 кращих навчальних закладів подібного рівня акредитації в країні й перше місце серед навчальних закладів нового типу на Чернігівщині.

 

3 – 945 років битві на Нежатиній Ниві (1078).

Нежатина Нива вважається першою назвою сучасного міста Ніжина. Згадується в «Повісті минулих літ» за Іпатіївським списком (Літопис Руський).

Кровопролитна битва поміж князями Олегом Святославичем і Борисом В’ячеславичем, з одного боку, та їхніми дядьками великими князями київськими. На початку бою загинули Борис В’ячеславич та Ізяслав Ярославич. Всеволод Ярославич із Володимиром Мономахом і Ярополком Ізяславичем здобули повну перемогу. Олег Святославич ледве врятувався втечею й подався до Тмуторокані. Всеволод Ярославич вокняжився в Києві, Володимир Мономах – у Чернігові.

Подіям присвячена повість Г. Медведева « Нежатина Нива». – Волгоград: Офсет, 1992.

 

6 – Піскорська Єлизавета Володимирівна (1903-1978), художник-графік,  педагог.

Уродженка Ніжина.

Народилася в сім’ї відомого історика, професора всесвітньої історії Ніжинського Історико-філологічного інституту Володимира Костянтиновича Піскорського (1867-1910). Сестра відомого художника-футуриста Костянтина Володимировича Піскорського (1892-1922).

120 років від дня народження

 

7 – Забіяка Іван Михайлович (1953), журналіст, лексиколог, покажчикознавець.

Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1978).

Кандидат історичних наук. Член Національної спілки журналістів України (1991). Обґрунтував нову галузь у мовознавстві – космолінгвістику (космічне походження мови).

Автор близько 50 збірників, словників, покажчиків. Започаткував «Наукові читання Інституту журналістики» (18 вип.) та «Біобібліографію Інституту журналістики»         (2 вип.).

Нагороджений знаком МОН України «За наукові досягнення» (2007).

Праці: Епістолярна спадщина Василя Горленка: Монографія. – К., 2002, 2013; Російсько-український і українсько-російський словник для школяра. А–Я. Фразеологізми. – К., 2002; Фразеологічний словник школяра. – К., 2007 (у співавт.); Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування: практ. посіб. – К., 2012 (у співавт.).

70 років від дня народження

 

8 – Латогуз Іван Кіндратович (1938-2006), лікар-терапевт.

Уродженець ст. Почекіна (нині с. Велика Дорога Ніжинського району).

Доктор  медичних наук. (1985). Професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Завідуючий кафедрою внутрішніх хвороб, лікувальної фізичної культури та спортивної  медицини Харківського  медичного інституту (з 1988 р.).

Наукові  дослідження: порушення ритму серця, кровообігу; ішемічна хво­роба серця; вегетодизгормональної міокардіодистрофія; ме­ханізми розвитку, профілактика,  лікування ревматичних захворювань.

Праці: Клініка та лікування внутрішніх хвороб: Навч. посіб. – Харків, 1992 (спів­авт.); Ритмы сердца. – Харків, 1993 (спів­авт.); Диа­гностика и лечение ревматических болезней. – Харків, 1999 (спів­авт.); Терапія в екстремальних умовах мирного та воєнного часу: Навч.-метод. посіб. – Харків, 1999; Аритмии, механизмы развития, диагностика, лечение. – К., 2001; Клінічна фармакологія: Підруч. – К., 2005 (спів­авт.).

85 років від дня народження

 

9 – Примушко Наталія Миколаївна (1958-2021), педагог-вихователь.

Очолювала ДНЗ №13, освітньо-виховний центр Софії Русової (з 1988 р.).

Відмінник освіти України. Заслужений працівник освіти України (2016). Переможець міського конкурсу «Жінка року-2011» в номінації «Працівник дошкільного закладу».

Лауреат обласної премії ім. Софії Русової (2008).

Нагороджена нагрудним знаком «Софія Русова» (2006).

65 років від дня народження

 

16 (4 за ст. ст.) – Редькін (Редкін) Петро Григорович (1808-1891), філософ права, правознавець, педагог. 

Випускник Ніжинської Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1826). Перший золотий медаліст Гімназії.

Доктор права (1835). Почесний член Петербурзької Академії наук (1890). Професор Московського (1835-1848) та Петербурзького (1863-1878) університетів. Ректор Петербурзького університету (1873-1876). 

Дійсний таємний радник. Член Державної ради (1841-1882). 

Видатний представник лібералізму. Геґельянець. Опублікував перший у Росії виклад гегелівської філософії – «Обозрение гегелевой логики» (1841).

Ініціатор створення першого в Росії Петербурзького педагогічного товариства (1859). Учитель К.Д. Ушинського.

Видавав збірник «Юридические записки» (т. 1–4, 1841-1860), журнали «Библиотека для воспитания» (1843-1846) та «Новая библиотека для воспитания» (1847-1849).

Праці: Какое образование требуется современностью от русского правоведа? – М., 1846; Энциклопедия юридических и политических наук. – СПб., 1872-1873; Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. – Т.1-7 (вид. не закінчене). – СПб., 1889-1891; Избранные педагогические сочинения. – М., 1958.

215 років від дня народження

 

16 – 30 років від часу створення (1993) Ніжинського міськрайонного центру зайнятості.

Надає безкоштовні консультації та сприяє пошуку роботи.

Адреса: вул. Об’їжджа, 120.

 

19 (7 за ст. ст.) – Колубовський Яків Миколайович (1863-1929), історик філософії, бібліограф, педагог.

Професор  психології та педопсихології Ніжинського Інституту народної освіти (НІНО) (1924-1928). Керівник Консультаційного бюро НІНО. Ініціатор, засновник, автор проекту, перший керівник рефлексологічної лабораторії НІНО. Помер у Ніжині.

Працював у психологічній лабораторії Вільгельма Вун­­дта (Лейпціг, Німеччина). Заступник редактора московського журналу «Вопросы философии и психологии» (1891-1892); секретар редакції «Журнала Министерства народного просвещения» (1899–1917);  директор Колегії П. Ґалаґана (1918-1920). Співоргані­за­тор і учасник міжнародних з’їздів у спра­­вах слі­­пих у Берліні (1898), Гамбурзі (1907), Манчестері (1908), Відні (1910), Філадельфії (1911), Дюс­­сельдорфі (1913), Лондоні (1914) та ін.

Написав перший повний нарис історії російської філософії (з українськими матеріалами) як додаток до російського перекладу «Истории новой философии в сжатом очерке» Ф. Ібервеґа та М. Гайнце (С.-Пе­­­тербург, 1890; 1898-1899); низку статей з історії російської філософії та педагогіки для «Эн­­ци­­клопедического словаря» Ф. Брокгауза й І. Ефрона та часописів.

Праці: Психологическая лаборатория В. Вундта // Рус. богатство. – 1890. – № 2-3; Материалы для истории философии в России. 1855-1888 // Вопр. философии и психологии. – М., 1890. – Год 1, кн. 4; 1891. – Год 2, кн. 5, 6; Английские съезды по делам слепых. – С.-Пе­тербург, 1909; Меж­дународные съезды по делам слепых. Испанский съезд по делам слепых. – С.-Пе­­­тербург, 1913; Слепые и война. – Петроград, 1916; Опыт коллективного обследования одаренности // Зап. Ніжин. ІНО. – 1926. – Кн. 6; По рефлексологічних лабораторіях // Зап. Ніжин. ІНО. – 1927. – Кн. 7; До питання про філософію на Україні // Зап. Ніжин. ІНО. – 1928. – Кн. 8.

160 років від дня народження

 

23 (10 за ст. ст.) – Корноухов Микола Васильович (1903-1958), учений у галузі будівельної механіки.

Уродженець Ніжина.

Академік АН УРСР (1951). Член-кореспондент (1939). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954).

Директор (1940-1944) Київського інституту будівельної механіки АН УРСР (нині Інститут механіки імені С.П. Тимошенка НАН України). Голова Бюро Відділу технічних наук АН УРСР і член Президії АН УРСР (1951-1952).

Запропонував точний метод розрахунку стійкості плоских рам (метод деформацій) (1936), який широко застосовується при проектуванні й розрахунку рамних систем.

Автор близько 100 наукових праць. Основні присвячені теорії стійкості конструкцій (стрижнів, арок, плоских і просторових рам і ферм) у межах і за межами пружності. Лауреат Сталінської премії (1950).

Нагороджений орденом Леніна (1954), медаллю «За трудову доблесть» (1945).

Праці: Перевірка стійкості стиснево-зігнутих конструкцій за границею пруж­­ності. – К., 1936; Прочность и устойчивость стержневых систем. – М., 1949; Избранные труды по строительной механике.  – К., 1963.

120 років від дня народження

 

25 (13 за ст. ст.) – Горонович Андрій Миколайович (1818 – після 1888, за ін. дан. – 1867), живописець, графік.

Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1835). Навчався у художника К.С. Павлова (1792-1852).

Випускник Петербурзької Академії мистецтв (учень Карла Брюллова). Працював в Оренбурзькій губернії (1851-1860). Академік живопису (1860) (за картину «Меновой двор в Оренбурге»).

Співучень Т. Шевченка по Академії мистецтв. Приятелював з Пантелеймоном Кулішем. Написав портрет (1847) Олександри Куліш (літ. псевд. Ганна Барвінок), який їй дуже подобався. Автор портретів В. Тарновського, П. Забіли.

Картини зберігаються в Московській Третьяковській галереї, Санкт-Петербурзькому Російському музеї, Київській національній картинній галереї.

205 років від дня народження

 

28 (17 за ст. ст.) – Зертис-Каменський Андрій (Амвросій) Степанович (1708-1771), церковний діяч.

Уродженець Ніжина.

Дядько українського історика та бібліографа Миколи Бантиш-Каменського (1737-1814).

Архієпископ Московський (1768). Член Святійшого Синоду Церкви Російської імперії.

Перекладав з латинської і грецької мов (найважливіший – переклад «Псалтирі»). З оригінальних творів збереглася «Служба св. митрополиту Димитрію Ростовському».

Загинув трагічною смертю, розтерзаний натовпом 16 вересня 1771 р. при обуренні черні. Похований у Московському Донському монастирі. 

315 років від дня народження

 

Листопад

 

1 – 80 років від часу заснування (1943) Особового складу Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Полк сформований у переломний період Другої світової війни. Його бойові дії проходили на території України, Білорусії, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, Німеччини. Брав участь у бомбардуванні Берліну 1945 року. У                113 авіаційному полку дальньої дії проходили службу 2 двічі Герої та 4 Герої Радянського Союзу.

1962 року 199-й окремий гвардійський далеко-розвідувальний авіаційний Брестський полк перебазувався на Ніжинський аеродром.

На даний час екіпажі авіазагону виконують польоти на моніторинг паводкової ситуації та обстановки в лісових масивах у пожежонебезпечний період.

 

2 (за ст. ст.?) – Борков (Борка) Йосип Васильович (1878-?), богослов, біблеїст.

Законовчитель Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька і гімназії (1914-1919). Доцент (1918). Професор церковної історії (1919-1920).

Випускник Казанської духовної академії (1903). Помічник наглядача Вятського духовного училища. Колезький радник.  

Жертва політичних репресій. Подальша доля невідома.

Праці: О знамениях второго пришествия Господа Иисуса Христа по Евангелиям и Посланиям Св. Апостолов. – Казань, 1906. – Ч. 1-2; Церковь Христова и Царство Божие: (Опыт выяснения означенных понятий и взаимоотношений между ними на основе Слова Божия) // Православный собеседник. –  1910. – №7-8. – С. 3-46; Идеал мудрой жизни по кн. Экклезиаст // Странник. – 1909. – №12. – С. 665-684; О времени второго пришествия Христова: (Против толкований Бейнингена и его последователей). – Казань, 1912; Лютеранское учение по Шмалькальденским членам. – Казань: Центр. тип., 1915.

145 років від дня народження

 

4 (23 жовтня за ст. ст.) – Бородін Андрій Миколайович (1813-1863), письменник, перекладач, історик, географ.

Випускник Ніжинської Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1831).

Директор канцелярії ради державного коневодства (1859). Дійсний статський радник (1858). Співпрацював з періодичними виданнями «Літературна газета», «Пантеон», «Сын Отечества». Редактор часопису «Журнал Коннозаводства и Охоты» (1850-1855).

Автор 92 наукових праць. Серед них: фундаментальна праця «Внутрішні водні сполучення у Росії», переклад з німецької «Військова географія Європи у таблицях», Ф. Рудтоффера. Написав близько 340 статей – оригінальних та перекладених, стосовно історії й техніки коневодства в Росії та за кордоном. Найбільш відома –  «Историческое и статистическое описание коннозаводства в России».

Нагороджений орденами Св. Анни 2 ступ. (з імператорською короною),                     Св. Володимира 3 ступ., Св. Станіслава 1 ступ. (1861).

210 років від дня народження

 

7 – Синиця Іван Іванович (1943-2018), педагог, концертмейстер, хормейстер-фольклорист, композитор.

Випускник Ніжинського училища культури (1970). Викладач Ніжинського коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької (1974 - 2018). Співорганізатор та художній керівник фольклорно-сценічного гурту «Народна криниця».

Член Національної Всеукраїнської музичної спілки. Заслужений працівник культури (2009). Лауреат Чернігівської обласної премії імені Василя Полєвика (2007).

Автор програм для училищ культури «Інструментознавство та інструментовка» (2000), «Хорове аранжування для українського народного хору» (2002). Розробив навчально-методичний посібник «Хорове аранжування для українського народного хору».

Автор нотних збірок: «Літературні та церковні піснеспіви» (Ніжин, 2001), «Церковні піснеспіви Дванадесятих свят» (Ніжин, 2006), вокально-хорового збірника «Україно, тьохни солов’їно»  для народного хору (2006).

80 років від дня народження

 

13 (1 за ст. ст.) – Галицький Федір (Теодор) Іванович (1853-20-ті рр. XX ст.), земський лікар.

Дільничний лікар Ніжина та Ніжинського повіту (з 1884 р.). Багато зробив для становлення й розвитку охорони здоров’я на Ніжинщині.

Один із засновників сільської земської медицини. Завідував Вертіївською, Галицькою та Монастирищенською дільницями. Відкрив перші сільські лікарні повіту у                 с. Дроздівка (1888) і в с. Галиця (1889) та першу земську сільську аптеку у                    с. Монастирище, яку утримував власним коштом.

Похований у с. Монастирище Ічнянського району.

170 років від дня народження

 

16 – Рихлік (Рихлик) Євген Антонович (1888-1937), учений-славіст, етнограф, краєзнавець, педагог, громадський діяч. 

Професор кафедри Ніжинського Інституту народної освіти (НІНО) (1925). Один із ініціаторів відкриття в Ніжині вечірнього робітничого університету, де був деканом (1927-1929). Заступник голови бюро Ніжинського наукового товариства краєзнавців (1927-1929). Активний діяч Ніжинського наукового товариства краєзнавства при ВУАН. Під час роботи в Ніжині працював над дисертацією «Ук­раїнські мотиви в польському письменстві XIX століття».

Член Етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук (ВУАН) (1920). Науковий представник-кореспондент Наукового інституту книгознавства (1926). Очолював Кабінет нацменшин при ВУАН (1929).

Репресований (1931). Реабілітований (1958).

Автор праць з літературознавства, слов’янознавства, етнографії та лексикографії.

Праці: Жизнь славян: Популярные очерки. Вып. 1-2. – К., 1915; Досліди над чеськими колоніями в Україні // Записки Етнографічного товариства. – Кн. 1. – К., 1925; З літератури про чехів на Україні // Етнографічний вісник. – Кн. 2. – К., 1926; Слов’янофільство кирило-методіївців (з ідеології Кирило-Мефодіївського братства) // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – Кн. 6. – Ніжин, 1926; Українські мотиви в поезії Юлія Словацького // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – Кн. 8-9. – Ніжин, 1928-1929; Сава Чалий і Сава Палинський у польській літературі // Збірник заходознавства. – Вип. 1-2. – К., 1929-1930.

135 років від дня народження

 

16 – Шекера Григорій Кіндратович (1923-1981), повний кавалер ордена Слави.

Уродженець Ніжина. Закінчив Ніжинську середню школу №24 (1941) (тепер – Ніжинська ЗОШ №9). Випускник Ніжинського педагогічного інституту            ім. М.В. Гоголя (1954).  Працював у Ніжині (1945-1961).

Учасник Другої світової війни. Учасник Параду Перемоги в Москві (24.06.1945.). Працював адвокатом, суддею, головою міського суду у місті Прилуки.

Нагороджений орденами: Слави 3-х ступенів, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступ., двома орденами Червоної Зірки, медалями.

100 років від дня народження

 

17 (9 кислева 5534) – Ребе Дов-Бер Шнеєрсон бен Шнеури Залман (1773-1827) (9 кислева 5534 – 9 кислева 5588), видатний єврейський релігійний діяч.

Завдяки його діяльності центр світового хасидизму був переміщений у Ніжин. Помер і похований у Ніжині на єврейському кладовищі. Його могила (Оель) є місцем паломництва прочан з усього світу. Біля Оеля діє синагога (відкрита 19.11.2007 р.).

Син Альтера Ребе, засновника однієї із течії хасидизму –  ХаБаДу. Другий Любавицький Ребе, названий Мітелер Ребе («Середній»).

У 1815 році, з дозволу уряду, і спонсорства, він створив єврейські землеробські колонії в Херсонській області. Був активний в області збору та розподілу фінансової допомоги з Росії для єврейського населення Святої Землі.

Написав велику кількість творів, переважно каббалістичного характеру, які вміщують судження про містичну сутність молитов і заповідей. Найвідоміша з робіт – «Кунтрес ха-хітпа’алут» («Трактат про екстаз», 1876), систематичне викладення вчення ХаБаДу.

250 років від дня народження

 

20 – Ерассі Михайло Спиридонович (1823-1898), російський художник-пейзажист.

Уродженець Ніжина. Походив з родини ніжинських греків.

Видатний представник академічного напрямку в живописі та графіці.

Випускник Петербурзької академії мистецтв (1853) (клас професора М. Воробйова). Навчався в художній школі О.Г. Венеціанова, якому доводився двоюрідним племінником (1840-1846). За період навчання отримав усі нагороди Академії.

Академік живопису (1857). Професор пейзажного живопису (1860).

Жив в Італії та Німеччині. У Женеві працював під керівництвом знаменитого швейцарського живописця О. Калама (1853-1856). Входив в Об’єднання берлінських художників (1871-1895).

Помер у Німеччині. 

Картини зберігаються в Московській Третьяковській галереї, Санкт-Петербурзькому Російському музеї та ін.

200 років від дня народження

 

20 (8 за ст. ст.) – Забіла Віктор Миколайович (1808-1869), український поет-романтик.

Навчався в Ніжинській Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1822-1825). За свідченням Пантелеймона Куліша, учився в Гімназії разом з Гоголем і навіть сидів з ним на одній лаві. На фасаді будинку Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя відкрито меморіальну дошку. 

Вірші поета («Гуде вiтер вельми в полi», «Не щебечи соловейку» та ін.), покладені на музику М. Глинки, стали народними. 

Дружив з Тарасом Шевченком. Т. Шевченко намалював портрет В. Забіли та зробив його прототипом героя повісті «Капітанша».

Після смерті поета його вірші друкувались в «Основе» (1861-1862), «Киевской старине» (1888), «Заре» (1891-1894) та ін. У 1906 р. збірку віршів «Співи крізь сльози» видав у «Літературно-науковому віснику» І. Франко, який назвав його найбільш здібним і талановитим поетом серед попередників Т. Шевченка.

215  років  від дня народження

 

23 (11 за ст. ст.) – Бунге Микола Християнович (1823-1895), економіст, державний діяч.

Професор Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1845-1850). Роки, проведені в Ніжині, стали часом становлення його ліберально-політичних переконань.

Ректор Київського імператор­сь­кого університета Св. Володимира (1859-1862, 1878-1880). У дар Київському університету залишив велику бібліотеку і 6 тисяч карбованців, ще 4 тисячі були заповідані Суспільству допомоги колишнім студентам.

Фундатор Української школи маржиналізму політичної економії.

Член-кореспондент Петербурзької Академії наук (1859). Один із розробників селянської реформи 1861 року.

Товариш (заступник) міністра і міністр фінансів (1879-1886). Прем’єр-міністр Російської імперії (1887-1895).

Активна підтримка М.Х. Бунге індустрії України сприяла подвоєнню видобутку вугілля в Донбасі та розвитку залізорудної промисловості Криворіжжя.

Нагороджений орденами  Білого Орла, Св. Володимира 2 ступ., Св. Анни і                 Св. Станіслава 1-х ступ.

Праці: Теория кредита. – Киев, 1852; Курс статистики. – Киев, 1865; 2-е изд., 1876; Основания политической экономии. – Киев, 1870; Полицейское право. – Киев, 1873-1877; Очерки политико-экономической литературы. – СПб, 1895; Загробные заметки // Река времен (Книга истории и культуры). – Москва, 1995. – Кн. 1.

200 років від дня народження

 

29 (17 за ст. ст.) – Матвій Номис (справж. ім’я Симонов Матвій Терентійович) (1823-1901), український фольклорист, етнограф, письменник, педагог.

Працював у Ніжинській   гімназії.

Укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів «Українські приказки, прислів’я і таке інше», яке було прихильно зустрінуте не лише на Україні, а й у слов’янському світі.

 200 років від дня народження

 

Грудень

 

5 – Борщ Микола Митрофанович (1948), музикант, педагог.

Старший викладач Ніжинського державного педагогічного інституту       ім. М.В. Гоголя (1977-1982). Керував академічною капелою інституту. Завідувач відділом культури Ніжинського міськвиконкому (1982-1986).

Заслужений працівник культури України (2001). Художній керівник Чернігівської обласної філармонії (з 1986 р.). Старший викладач відділу хорового диригування Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького (з 1990 р.). Керівник заслуженого народного хору «Десна» чернігівського міського Палацу культури (1999-2010). Регент Єпархіального хору церкви святої великомучениці Катерини Київського Патріархату (з 2008 р.). Директор та хормейстер капели бандуристів ім. О. Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (з 2010 р.).

Автор багатьох музичних творів для хору та обробок українських народних пісень. Неодноразово відзначений почесними грамотами Міністерства культури України, Чернігівської обласної адміністрації та обласної ради.

Лауреат обласної премії ім. Г. Верьовки. Нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця.

75 років тому від дня народження

 

6 – Ліпсніс Віктор Іванович (1933-1997), спортсмен.

Уродженець Ніжина.

Майстер спорту СРСР зі  штовхання ядра (1958). Учасник XVII і XVIII Олімпійських ігор (1960, 1964), дворазовий срібний призер чемпіонатів Європи (1958, 1962), триразовий  чемпіон СРСР (1960-1962), чотириразовий призер чемпіонатів УРСР (1957, 1958, 1959, 1963). Установив 8 рекордів СРСР  (1958, 1960, 1962, 1964).

Працював старшим тренером спортивного товариства «Авангард» (Київ).

Нагороджений  медаллю «За трудову відзнаку» (1960).

90 років від дня народження

 

7 – Доброліж Вадим Володимирович (1913-1973), український живописець і художник театру.

Уродженець Ніжина. Персональна виставка у Ніжині (1999). Картину «Лагуна біля Вікторії» (1960) дружина художника подарувала художньому відділу Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. 

Працював на Київській кіностудії під керівництвом Олександра Довженка. Під час Другої світової війни вивезений німцями, опинився в таборі для переміщених осіб Гайденау поблизу Гамбурґа. З 1948 року й до останніх днів проживав у Канаді.

Розписував храми, оформляв іконостаси, писав ікони в традиціях української живописної школи. Іконостас кафедрального собору Святого Іоанна Хрестителя Західної єпархії Української православної церкви в Канаді (м. Едмонтон) виконав у стилі українського бароко (1970-1973). Оформив театральні вистави в Едмонтоні.

Працював у Канаді і як театральний художник. Написав декорації та оформив вистави «Наталка-Полтавка», «Ніч під Івана Купала», «Кармен», «Травіата», «Спляча красуня» та ін. Багато робіт присвятив Україні: пейзажі «Козацька доля. Кодня» (1947), «Покинута хата» (1949). «Зима в Україні» (1969), «Українське село»; натюрморти; цикл робіт «Квіти»; скульптурні роботи «Соняшники», «Маки», «Калина», «Бандура», портрети Т. Шевченка, І. Франка; ілюстрації до українських книжкових видань.

110 років від дня народження

 

16 (4 за ст. ст.) – Брандт Роман Федорович (1853-1920), мовознавець, літературознавець, письменник, перекладач.

Професор Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (НІФІ) (1877-1886). Вчений секретар Конференції НІФІ (1883-1886). У Ніжині випустив книгу «Переложения Ореста Головнина» (1886) з перекладами  творів Анакреонта, Дж. Байрона, Р. Бернса.

Член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії (1902). Заслужений професор Московського університету (1911). Поліглот. Володів 20-ма  іноземними мовами.  Опублікував кілька підручників і текстів лекцій з історичної граматики російської мови (1892), фонетики й морфології польської (1894), сербської (1895), чеської (1900, 1901), болгарської (1901) мов, історії російської мови (1913), вступу до слов’янської філології (1915). Займався проблемою штучних міжнародних мов, зокрема есперанто. Редактор журналу «Волна эсперанто». Автор першого дослідження зі слов’янської акцентології «Начертание славянской акцентологии» (1880). Опублікував кілька збірок віршів, байок під псевдонімом Орест Головнін: «Басни переводные, подражательные и оригинальные» (1899), «Басни (свои перепевы и переводы)» (1910) та ін. Відомий як перекладач поеми Т. Тассо «Визволений Єрусалим» (пісні І-XX), сонетів У. Шекспіра, поеми Л. де Камоенса «Лузіади» та ін.

Праці: Историко-литературный анализ поэмы И. Гундулича «Осман». – Киев, 1879; Начертание славянской акцентологии. – СПб., 1880; Грамматические заметки. – СПб.; Варшава, 1886; Краткая фонетика и морфология польского языка. – 2 вып. – Москва, 1894; 1895; О лженаучности нашего правописания. – Москва, 1911.

170 років від дня народження

 

17 – 155 років від часу відкриття (1868) Ніжинської залізничної станції.

1 травня 1867 року почалося будівництво залізничної Курсько-Київської магістралі, куди входила станція Ніжин. Ніжинський вокзал побудували на відстані 5 кілометрів від міста. Це був єдиний у Російській імперії вокзал, який мав таке розташування. У 1898 році через Ніжин було вивезено 1 млн. 400 тис. пудів зерна. У 1908 р. – 7 млн. 249 тис. пудів. Зростала й кількість перевезених пасажирів. За 1913 рік – 90 тис. чоловік. Ще більшого значення набуває станція Ніжин у зв’язку з будівництвом залізничної колії Ніжин-Чернігів, котра увійшла в експлуатацію 22 листопада         1925 року.

Нині це одна з найважливіших залізничних магістралей країни.

 

20 – Мані Лейб (справж. ім’я Мані-Лейб Брагінський) (1883-1953), єврейський поет, перекладач.

Уродженець Ніжина.

Автор циклу віршів «Ніжин», написанних в еміграції.

1905 року емігрував до Америки. Найбільш видатний поет нового часу, який писав на ідиш. Центральна фігура серед поетів групи «Ді юнге» («Молоді») (1907-1919), першої модерністської групи в американській єврейській літературі.  

140 років від дня народження

 

21 – 30 років від часу заснування (1993) ТОВ «Просвітньо-виробнича комерційна фірма «Сяйво».

Постачальник високоякісної сировини для хлібопекарської, кондитерської, олієжирової, комбікормової галузей, підприємств птахівництва і тваринництва. Член Чернігівської регіональної Торгово-Промислової Палати, Торгово-Промислової Палати України й Асоціації «Об’єднання підприємств Ніжинщини». Заснувала Ніжинську міськрайонну благодійну організацію «Благодійний фонд «Ніжен» (2002). Брала участь у заснуванні Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства й коноплярства України» (2017). Надає підтримку розвитку української культури, відродженню храмів, просвітництву. Генеральний директор – Микола Пантелійович Шкурко. 

Адреса: вул. Станіслава Прощенка, 7а.

 

ПОДІЇ:

375 років тому (1648) створено Ніжинський полк як адміністративно-територіальну військову одиницю на Лівобережній Україні.

Це був найбільший полк Гетьманщини. Поділявся на 10 сотень.

Перший ніжинський полковник (1649-1650; 1651), сподвижник Б. Хмельницького – Прокіп Шумейко (бл. 1570-1651). 

За реєстром 1723 р. полк складався з 19 сотень, у яких було 6527 кінних і 3379 піших козаків. У середині XVIII ст. в полку діяло 217 шкіл.

1782 року полк ліквідовано. Територія увійшла до складу Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв. На цей час Ніжинський полк складався з 22 сотень. У полку було 1 місто, 3 містечка і 866 сіл. Під час всього свого історичного існування на території полку розташовувалися дві гетьманські столиці України: Батурин і Глухів.

 

375 років тому (1648) козаками Ніжинського полку захоплено фортецю Кодак.

У ході польсько-литовської війни за наказом Б. Хмельницького.

     

375 років тому (1648) у Ніжині організовано виробництво гармат для армії  Б. Хмельницького.

 

365 років тому (1658) завершилося будівництво мурованого Ніжинського Миколаївськоого собору .

Існують різні думки щодо точної дати зведення Миколаївського собору, але більшість істориків вказує на 1668 рік як дату зведення мурованого храму.

Найдавніша в Ніжині мурована споруда стала в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п’ятибанних храмів, вона повністю відтворює в цеглі звичні прийоми народного дерев’яного зодчества. Саме при будівництві цього храму місцеві майстри-будівельники відпрацьовували свої методи, пристосовуючи давні традиції дерев’яного будівництва до потреб нового часу.

Збудована козаками Ніжинського полку, зокрема коштами братів Золотаренків.

Могутній, спрямований угору, центричний об’єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п'ятьма банями у плані має 28,2 м по осі захід-схід і 24,8 м по осі північ-південь, висота головного об’єму – 12,9 м.

160 років тому (1863) відкрито училище для дівчат-сиріт при Ніжинському Введенському жіночому монастирі.

Училище було з трирічним терміном навчання. Вивчали Закон Божий, російську словесність, географію, арифметику, французьку мову. Доглядачкою в училищі спочатку була дворянка Марія Яківна Драчинська, а з 1864 року – Надія Титова. У 1868 році заклад очолила Олександра Кобелецька, яка отримала освіту в Москві. У 1871 році її змінила Богомолець, що закінчила Ніжинський міський пансіон.

Першою випускницею була Преподобна Смарагда Ніжинська (Онищенко Іуліанія Аврамівна) (1858-1945). 

Училище діяло до російсько-турецької війни (1877-1878).

 

160 років тому (1863) відкрито школу іконопису при Ніжинському Введенському жіночому монастирі.

 

155 років тому (1868) в Ніжині починає діяти земська медицина.

Засновник – історик медицини, лікар Савелій Григорович Ковнер (1837-1896).

Видатними діячами земської медицини були Микола Петрович Галицький, Федір Іванович Галицький, Петро Андрійович Буштедт,  Марія Миколаївна Кашпровська.

У 1914 році  ніжинський шпиталь налічував до 1 тис. ліжок та був обладнаний                          2 операційними. Штат шпиталю складався з 14 лікарів, 25 фельдшерів, 50 медичних сестер і доглядальниць, 120 осіб молодшого медичного персоналу.

 

150 років тому відкрито (8 червня 1873 р.) Ніжинський міський банк.

 

150 років тому відкрито (1873) першу в Ніжині приватну жіночу школу.

Засновниця – дворянка Уляна Богданова-Кунелакіс.

 

135 років тому засновано (січень, 1888) Ніжинське музично-драматичне товариство.

Об’єднувало аматорів міста. При товаристві діяли хор, симфонічний оркестр, російська та українська драматичні секції. У 1888 р. для участі в спектаклі «Наталка-Полтавка» була запрошена М.К. Заньковецька. Товариство брало участь в організації двох ювілеїв М. Гоголя (1902, 1909).

Самоліквідувалося 1917 року. 

 

100 років тому (1923) створено Ніжинський округ як адміністративно-територіальна одиниця.

 

100 років тому (1923) почала працювати громадсько-літературна студія при Ніжинському інституті народної освіти (НІНО).

Вважалася філіалом літературної організації «Плуг». Очолював спочатку Іван Горбань.

 

95 років тому в Ніжині введено (1928) нову дизельну електростанцію одночасно з новою водонасосною станцією під вивіскою «ВодосвѢт».  

В електростанції були встановлені дизель Харківського заводу  потужністю                 100 кінських сил з генератором 60 кВт постійного струму, дизель Ленінградського заводу «Руський дизель» потужністю 300 кінських сил з динамо-машиною потужністю 200 кВт. Пізніше був встановлений ще один дизель потужністю              175 кінських сил з динамо-машиною на 118 кВт.

Через недостатню розвиненість електро- й водопровідних мереж, а також через обмеженість годин роботи електростанції мешканці міста жартуючи називали її «Сухотьма».

 

95 років тому у Ніжині засновано (10 березня, 1928 р.) Товариство вишивальниць (з 1960 р. – фабрика художніх виробів ім. 8 Березня).

Вироби ніжинських майстринь експонувалися на міжнародних виставках українського народно-декоративного мистецтва: Монреаль-67, Японія Експо-70, Прага-72, Мюнхен-73, Лейпциг-77, Улан-Батор-86, Познань-88. З 1988 р. це – фабрика художніх виробів «Деснянка», що увійшла  до складу  «Укрхудожпром України».

 

90 років тому (1933) в Ніжинському педагогічному інституті розпочалися політичні репресії.

Звинувачено в націоналізмі та звільнено з роботи ніжинських професорів                М.Н. Петровського, І.Я.  Павловського, М.А. Рябка,  Л.О. Окіншевича,                      Є.О. Ненадкевича,  М.П. Рудкевича.

 

90 років тому (1933) в Ніжині тривав Голодомор.

 

80 років тому засновано (1943) Ніжинську дитячу бібліотеку (нині бібліотека-філіал №3 для дітей Ніжинської міської ЦБС).

Книжковий фонд бібліотеки налічує 37 157 примірників (2017). У 2017 році відвідало 19499 читачів, яким було видано 57 226 примірників друкованих видань. Переможець обласного конкурсу «Краща бібліотека року» (2010).

Адреса: вул. Батюка, 8.

 

70 років тому відкрито (1953) Ніжинський дитячий будинок-інтернат. 

У дитячому закладі знаходяться діти з вадами розумового та фізичного розвитку, хворі на ДЦП.

Адреса: вул. Березанська, 44-а.

 

30 років тому створено (1993) Молодіжний хор «Світич» при Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя.

У складі хору – студенти музичного, філологічного, фізико-математичного, соціально-гуманітарного факультетів, молоді вчителі міста.
Лауреат і переможець багатьох Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів. Одна із останніх нагород –  Золота медаль у категорії «Довільна програма» та Спеціальний приз «За найкраще виконання православної музики» на 23-му Міжнародному хоровому конкурсі в місті Превеза (Греція, 2017).
Колектив здійснив понад 80 записів у фонд Національної радіокомпанії України, випустив ліцензійні компакт-диски.
Неодноразово виступав на провідних сценах Києва. Незмінний учасник урядових концертів, звітів Чернігівщини у Києві.
Художні керівники та диригенти хору – Шумська Людмила Юріївна та Костенко Людмила Василівна. Концертмейстер – Брюзгіна Галина Георгіївна.

 

30 років тому (1993) в Ніжині відкрито перший на Чернігівщині територіальний центр «Милосердя» (нині – Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Утворено для здійснення соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Адреса: вул. Шевченка, 99-Є.

 

ПЕРСОНАЛІЇ

 

Іофін Леонід Петрович (1898-1937), військовик.

Уродженець Ніжина.

Бригадний комісар. Начальник політвідділу 1-ї дивізії протиповітряної оборони. 

Заарештований 19 серпня і убитий чекістами 28 жовтня 1937 року. Похований на розстрільному полігоні «Комунарка».

Реабілітований (1956, посмертно).

125 років від дня народження

 

Макаров Микола Янович (1828-1892), чернігівський поміщик, петербурзький чиновник, журналіст.

Випускник Ніжинського ліцею кн. Безбородька. У будинку М. Макарова      (вул. Небесної Сотні, 11)  М. Гоголь уперше читав свої художні твори.

Керівник Московської казенної палати, член ради міністра фінансів.

Співробітничав у журналах «Современник» та «Основа».

Підтримував дружні стосунки з О.І. Герценом .

Т. Шевченко присвятив йому вірш «Барвінок цвів і зеленів…».

195 років від дня народження

 

Миклуха Микола Ілліч (1818-1858), військовий інженер.

Випускник Ніжинсь­кого Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1835). 

Походив із українського старшинського козацького роду на Чернігівщині. Батько географа й мандрівника М.М. Миклухи-Маклая.

Один із керівників будівництва тверської ділянки Миколаївської залізниці Санкт- Петербург-Москва. Начальник Миколаївського вокзалу в Санкт-Петербурзі. 

1856 року звільнений з посади й ледь не заарештований за те, що, бажаючи полегшити долю Тараса Шевченка, відправив йому на заслання 150 карбованців. 

205 років від дня народження

 

Михайловський Іван Михайлович (1848-1919), педагог, бібліофіл.

Викладач словесності Ніжинської класичної гімназії при Ніжинському Історико-філологічному інституті кн. Безбородька та жіночої гімназії  П. Кушакевич (з 1870 р.)

Унікальну колекцію рукописів XV-XIX ст. та стародруків XVI-XII ст., успадковану від батька, перевіз до Ніжина й подарував Музею рідкісної книги ім. Г.П. Васильківського, де вона нині й зберігається. Похований на Троїцькому кладовищі Ніжина в родинному похованні Михайловських. По                          вул. Г. Кропив’янського ?, зберігся старовинний будинок Михайловських.

Випускник  С.-Петербурзького університету.

175 років від дня народження 

 

Москвичов (Москвичів) Осип (Йосип) Васильович (1888-1974), музикант, композитор, скрипаль.

Уродженець Ніжина. Брат актриси Галини Москвичової (Ніжинської). Брав участь у її виставах як музикант. Викладав музику і співи в Ніжинській Класичній гімназії. Виїхав з Ніжина в 1919 році.

Навчався у Варшавській консерваторії в С. Барцевича (1909-1912), згодом – у Петербурзі. Виступав із сольними концертами та викладав у Вищому Музичному Інституті (1920-1939). Професор по класу скрипки Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Директор музичного училища (1944-1945). Автор таких скрипкових творів: «Імпровізація», «Думка», «Фантазія fis-moll», «Елегія», «Ескіз», «Етюд», «Концерт-фантазія» та ін.  З класу педагога О. Москвичіва вийшли визначні скрипалі Леся Деркач, Юрій Крих, Євген Цегельський.

135 років від дня народження

 

Сенчило-Стефановський (Синчилло-Степановський) Олексій Фролович (1808-1866), український художник, іконописець.

Уродженець Ніжина. Навчався в Ніжинському повітовому училищі. Його батько Фрол Степанович у 1816 році  розписував фресками Ніжинський Благовіщенський собор.

Учитель малювання в Київському повітовому дворянському училищі на Подолі (1837-1860). У 1852 р. оновив розпис церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві.

Близький друг Т.Г. Шевченка, разом з яким був співробітником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, брав участь в археологічних розкопках 1846 р. могили Переп’ятиха біля Фастова. Один із поширювачів у Києві серії офортів            Т. Шевченка «Живописна Україна». Активно листувався з поетом : у нього було до двадцяти листів від Кобзаря (на жаль утрачених).

215 років від дня народження