Головна
«МИ - УКРАЇНЦІ !» - проєкт, в якому звучать голоси багатонаціонального Ніжина

«МИ - УКРАЇНЦІ !» - проєкт, в якому звучать голоси багатонаціонального Ніжина

Цікавий і незвичний проєкт, реалізувала громадська організація однієї з національних меншин нашої громади. У ньому Ніжин багатоголосий і єдиний, такий, яким він є вже сотні років. «МИ - УКРАЇНЦІ!» - це 11 хвилин про те, як можна мати своє національне коріння і бути душею й серцем українцем.

Повідомляє Nizhyn.city

Відгукуючись про цей проєкт, міський голова Ніжина Олександр Кодола підкреслить: «Важливим чинником розвитку Ніжина є різноманітність та поліетнічність його населення. І кожен етнос зробив свій неповторний внесок у творення унікального колориту й духу нашого міста. Нащадки тих, хто зробив Ніжин одним з найпотужніших міст Лівобережної України, сьогодні розбудовують і захищають його. Його, українське місто, де пам’ятають внесок кожного, де шанують право кожного знати й берегти своє національне коріння: мову, традиції, свята. Та кожен з них на запитання: «Хто ти за національністю?, скаже: «Я – українець», і повірте, зможе це повторити й своєю рідною мовою. Ось у цьому наша сила - у єдності різноманітностей».

Проєкт Ради Європи «Посилення захисту національних меншин, включаючи ромів, та мов меншин в Україні» провів конкурс на отримання грантів, спрямованих на діяльність щодо захисту національних меншин і ромів, а також імплементації стандартів Ради Європи в умовах військової агресії росії проти України. Його мета - підтримати неурядові організації у забезпеченні захисту прав національних меншин та ромів в умовах сьогодення. Це були 5 грантів на всю Україну.

Свою пропозицію подала на конкурс і очільниця ніжинської громадської організації «Асоціація ромів «ЗОР» Марина Бублик.

«Я прагнула не лише підтримки нашої організації як чи не «наймолодшої» організації однієї з національних меншин Ніжина. Насамперед я прагнула максимально долучити інші національні спільноти нашого міста до розповіді про те, як вони почуваються сьогодні, які можливості мають для того, аби зберегти свою автентичність та передати національні надбання своїм дітям і онукам. І при цьому мати повноцінний голос в громаді, бути активними учасниками її розвитку: реалізовуватися як на етапі прийняття рішень, так і їхнього виконання. Я хотіла показати, що це можливо й можливо для всіх. І це не слова, це життя багатьох ніжинців. Для мене це було важливо. Важливо саме зараз, в умовах оцієї повномасштабної російської агресії проти України. Саме сьогодні, коли ворог нещадно знищує цілу країну, її народ тільки за те, що той має свою мову, культуру, традиції. Саме тому, я зупинилася на ідеї короткого відеоролика, де про себе говоритимуть представники різних національних меншин нашого міста. Я прагнула показати, що ми є всі українці, хоч і зі своєю історією, зі своєю частинкою у серці. Своїм завданням я визначила розкриття реального існування багатонаціонального Ніжина як частинки єдиного українського народу. Наша ідея отримала грантову підтримку Ради Європи. Уявіть, одна ідея ромської спільноти знайшла підтримку й представників Європи, й ніжинців різних національностей. Участь у реалізації проєкту взяли представники національних спільнот, представники органів місцевого самоврядування, приватні підприємці, громадські діячі, митці, внутрішньо переміщені особи, представники управління культури та туризму. Це ще один результат нашого проєкту – об’єднана громада навколо ідеї й не залежно від того, людина якої національності її запропонувала. І я чесно скажу, я пишаюся такими результатами й щиро дякую за цю спільну роботу. Наш проєкт названий – «Ми українці.» Ми розказуємо які ми різні й показуємо наскільки ми єдині. У цій єдності і є наша сила, а значить наша Перемога. Перемога України».

Етнічна мапа Ніжина виглядає різнобарвною, різноголосою. Наше місто завжди було багатонаціональним, багатоконфесійним та мультикультурним. Євреї, греки, ассирійці, поляки, роми…Ніжинську громаду складають представники більш ніж 10 національностей. Та всі мирно вживаються під одним вже давно рідним ніжинським небом ось вже сотні років поспіль.

Ніжинська земля, по-материнському, зустріла синів Еллади, які вимушено переселилися з Греції ще у далекому XVII столітті. Тут, у Ніжині, вони побудували православні храми (Всіхсвятська церква та церква Архистратига Михайла, церква Іоана Богослова – на кошти нащадків ніжинського війта Стерія Тернавіота), відкривали народні школи, зібрали неоціненні духовні скарби свого народу. Тут було організовано Грецьке православне братство – справді унікальне явище в історії України, діяв Грецький магістрат – орган місцевого самоврядування грецької громади. Ніжинські греки зробили свій посильний внесок у розвиток економіки та культури як України, так і Греції. Треба згадати невтомну благодійну діяльність відомих меценатів, а особливо братів Зосимів – уродженців міста Яніни), котрі жили, працювали й поховані у нашому місті (їх коштом була відкрита школа для дітей з грецьких родин, видавалась еллінська бібліотека, побудовано інвалідний дім та церква св. Костянтина та Олени біля якої вони й поховані). Завдяки грекам, Ніжин став потужним торговельним центром, що поєднував Азію з Європою. Греки подарували ніжинський огірок, першу на Лівобережжі аптеку та кав’ярні.

Олександр Морозов, історик, директор бібліотеки ім.академіка М.О. Лавровського НДУ ім. М. Гоголя представник Ніжинського міського товариства ім. Братів Зосимів.

- Коли у 1687 році гетьман Іван Мазепа, один із благодійників і один із протекторів грецького товариства, стверджуючи Грецьку Спільноту міста Ніжина, в універсалі прописав таку фразу: "Даби не чинилося кривди жодній національній спільноті", які мешкали на той час у багатонаціональному місті Ніжині. Грецька Спільнота - це спільнота активних людей, які бережуть культуру, вивчають історію предків та мову першої своєї Батьківщини. Сьогодні, коли настали важкі часи для нашої країни, її представники захищають Україну на найтяжчих напрямках нашої боротьби.

Олена Хніпель, представниця Ніжинського міського Товариства греків ім. Братів Зосимів, мати загиблого Захисника України Романа Хніпеля.

«Дуже болісно говорити про випробування і втрати, які випали на долю нашого народу, молоді й армії. Роман служив в Національній Гвардії України й цим дуже пишався. Мені дуже не вистачає зараз його підтримки й оптимізму. Він був Захисником Маріуполя і став нашим Небесним Захисником. А ми повинні завжди пам’ятати, що заради нашого життя, хтось віддав своє. Вічна Слава і Пам’ять всім загиблим у цій війні».

Вірмени утворили у 18 столітті у Ніжині нечисленну, але впливову спільноту. Вони тримали у своїх руках торгівлю з Річчю Посполитою та Кримським Ханством.

Татул Оганян, представник вірменської спільноти Ніжина, приватний підприємець, учасник територіальної оборони Ніжина.

«Вірменія – це місце, де я народився, але вважаю для себе Батьківщиною Україну. Я зроблю все, щоб вона залишалася незалежною, тому що у мене тут діти, дружина, родина. Прийшла війна, прийшлося відкласти в бік будівельне знаряддя, взяти в руки зброю і йти захищати свою Батьківщину. Ніжин – старовинне місто майстрів. Ассирійці й вірмени споконвіку живуть на території міста Ніжина. Нині мріють повернутися до звичайного життя, взяти знову до рук знаряддя мирної праці й відбудувати те, що зруйнували рашисти.»

Поява ассирійців в Україні пов'язана із подіями Першої світової війни, коли їх – християн – почали масово вбивати на теренах Османської імперії. В Україну ассирійці приходили на заробітки ще в ХІХ ст., частина з них оселилася. Нині в багатьох містах України живе кілька тисяч ассирійців – нащадки тих, хто під час різанини 1915 р. змогли переселитися з Туреччини до Ірану, а 1918 р. разом з іранцями рятувалися в більшовицькій Росії.

До Ніжина ассирійці прибули на початку 20 століття і прославилися як майстри з виготовлення взуття. Ассирійська громада Ніжина не численна, проте, зберігає національні вірування та традиції.

Борис Іонанов, представник ассирійської спільноти Ніжина

«В ассирійців є Ніжинська міська Громадська організація «Атра», що у перекладі означає «Батьківщина». Історична наша Батьківщина знаходиться на півночі Іраку, де розташоване сучасне місто Мосул. А Україна для нас уже вважається другою Батьківщиною. Ассирійці займаються волонтерством, літературою, наукою, музикою. Жива й наша мова, на якій ми розмовляємо. А поки існує мова, буде існувати й народ. У ассирійців є вираз: «Якщо не хочеш, щоб згубилося ім’я твоє – люби й вчи материнську мову».

Роми проживають у Ніжині принаймні з 18 століття. У документах вони згадуються серед ніжинських ковалів. Також у місті постійно проживав циганський отаман.

Фатіма Бублик, завідувачка соціального підприємства Громадської організації «Асоціація ромів «ЗОР».

«Наша громадська організація «Асоціація ромів «ЗОР» працює вже декілька років. Своєю діяльністю ми руйнуємо всі стереотипи: ми освічені, ми дружні, ми небайдужі. Ми підтримуємо Європейський вибір. У нас активна громадянська позиція. Наш голос зараз чують у Раді Європи, там є наші представники. Саме з ініціативи нашої Громадської організації «Зор» та за підтримки Ради Європи, маємо можливість реалізувати сьогодні проєкт та об’єднати представників національних спільнот Ніжинщини. Це не перший успішний проєкт, реалізований силами нашої громадської організації, але 100 відсотків не останній. Попереду досить амбітні плани у волонтерській та соціальній діяльності. Ми не цигани, ми роми, а найголовніше – ми українці!»

Поляки з’явилися в Ніжині з 1618 р. З поміж числа польської шляхти формувалась міська адміністрація. Зважаючи на суттєве зростання населення й стратегічне оборонне значення Ніжина, польський король Сигізмунд ІІІ Ваза 26 березня 1625 р. надав місту Магдебурзьке право. При поляках була побудована укріплена частина міста згідно з фортифікаційним планом французького військового інженера Г. Л. де Боплана. Сформований «Замок». Збоку від нього був зведений дерев’яний костел, на місці якого у 1721 році збудовано Богоявленську (Замкову) церкву.

Крім фортечного і житлового будівництва у 1618-1648 рр. відбувалось будівництво приміщень виробничих (водяні млини, ковальні, броварні), адміністративних та торгових. З березня 1645 р. місто отримало привілей на проведення трьох ярмарків. До Троїцького додались Всеїдний та Покровський ярмарки. Формувались ремісничі цехи (ковалі, ткачі, золотарі, шабельники, кушніри, шевці, «дзигармістри»-годинникарі). Перебування поляків в Ніжині сприяло утвердженню європейських норм в економіці, судочинстві та соціальному житті

В древній історії міста залишилось чимало імен відомих діячів польського походження – ніжинський полковник Яків Жураковський, родина відомого мореплавця Юрія Лисянського, викладачі Гімназії вищих наук кн. Безбородька Іван та Микола Пілянкевичі, Казамір Шаполінський, Антон Андржейовський, перекладач Святого Письма на українську мову Пилип Морачевський. Зробили поляки внесок і в розвиток медицини. Справжніми подвижниками були брати Микола та Теодор Галицькі. Пам’ятають у Ніжині й духовний подвиг ксьондза Петра Барановського, розстріляного совєтами у 1939 р. В галузі гімназійної освіти помітною постаттю був Болеслав Римша. На початку ХХ ст. поляком Б. Вержиківським було засновано симфонічний оркестр. Родина театральних акторів Лучицьких зіграла особливу роль у створенні в місті драматичного театру. Навесні 1999 р. в місті створено спілку поляків Ніжина «Астер» на чолі з її президентом Феліксою Бєлінською.

Вероніка Мандрико, голова культурно-просвітницької спілки громадян польського походження «Астер».

«Впевнено можна сказати, що поляки ніколи не стояли осторонь культурного і соціального розвитку Ніжина. Нині підтримуємо ділові зв’язки з Посольством Республіки Польща в Києві, польською спільнотою в місті Варшава, щороку запрошуємо вчителів полоністів, щоб наша молодь і дорослі могли вивчати польську мову. Вийшов 9 випуск книги «Поляки в Ніжині», де мова про поляків, які внесли вагомий внесок в культуру, освіту, науку, історію нашої Чернігівщини й Ніжинщини».

Представники цієї нації збагачували Ніжин своїм розумом та працею. Ще в 1740 році єврей Я. Штурм відкрив в Ніжині першу аптеку. З 1854 до 1877 року в Ніжині працювало єврейське казенне училище 1-го розряду. Засновником земської медицини у місті був Савелій Ковнер. До 1917 року в Ніжині працювало 10 синагог. До цього часу збереглися синагоги Шнеєрсона, Золотницького та Кам’янка. У Ніжині на єврейському кладовищі похований раббі Дов Бер бен Шнеур Залмана Шнеєрсона (Оель). Його могила є місцем паломництва прочан з усього світу. 19 листопада 2007 року тут була відкрита синагога.

Чимало євреїв-ніжинців зробили вагомий внесок в розвиток економіки, освіти, культури та мистецтва. Всьому світу відомі уродженці Ніжина поет Мані-Лейб Брагінський, видатний трубач-віртуоз Тимофій Докшицер. Євреї активно прибували до Ніжина впродовж 19 століття. На початку 20 століття становили ледь не третину його населення. Вони відігравали важливу роль у промисловому розвитку міста.

Валерія Буряк, секретарка іудейський релігійної громади Ніжина.

За часів радянського союзу антисемітизм був одним із самих жахливих чинників для членів іудейської громади. І тільки за часів вільної України ми вільно почали дихати, вільно збиратися в синагозі, яку нам виділила міська влада в 1999 році. Ми могли проводити свої шабати (у єврейському календарі — це сьомий день тижня, в який Тора (П'ятикнижжя Мойсея) наказує утримуватися від роботи), свої релігійні свята, організовувати благодійну допомогу людям старшого віку. Саме у вільній Україні стало таке можливим, що етнічний єврей є президентом. Понад 300 років євреї живуть в Ніжині. Вся наша громада всі свої сили направляє на те, щоб зберегти релігію, традиції своїх батьків. Але ми залишаємося українцями».

Азербайджанці найбільш молода спільнота Ніжина, яка доповнює етнічну палітру міста.

Володимир Мамедов, Почесний громадянин Ніжина, депутат Ніжинської міської ради 5-ьох скликань, приватний підприємець, представник азербайджанської спільноти.

«В нашому древньому й молодому місті знайшла собі місце для проживання невеличка, але дуже працьовита спільнота - діаспора азербайджанців. Україна для нас стала другою Батьківщиною, а українська мова для нас стала другою рідною мовою. Я пишу нею свої вірші: "Не соромно нам за Державу свою, ім’я якій Україна, Прославимо працею навіки, бо це моя і твоя Батьківщина…»

Інформаційна довідка

У 2017 році Марина Бублик створила та очолила першу ромську жіночу організацію під назвою "Зор", що в перекладі з ромської означає «сила». Вже за 3 роки свого існування, громадська організація налагодила співпрацю з різними міжнародними фондами, реалізувала ряд різних проєктів.

Один з них - відкрите єдине в Чернігівській області соціальне підприємство «Аквамарин» Соляна кімната для АТО/ООС та дітей з інвалідністю у тісній співпраці з Ніжинською міською радою та міжнародним фондом «Чіріклі». Коли Чернігівська область була окупована, підприємство працювало як штаб видачі гуманітарної допомоги.

Марина має досвід роботи у Раді Європи. Вона стала перекладачем у проєкті «Захист прав національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні» й на замовлення Міністерство охорони здоров’я України перекладала ромською інструкцію щодо правил запобігання поширенню Ковід -19.