Гастролі прифронтовими містами Луганщини І Донеччини

Творчий колектив Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М.М.Коцюбинського повернувся із гастрольного турне прифронтовими містами Донеччини та Луганщини. У період 21 по 26 квітня 2016 року в рамках загальноукраїнського благодійного проекту культурної інтеграції «Український Донбас» ніжинські актори перебували на гастролях у прифронтових містах Бахмут та Селідове (Донеччина), а також в містечку Рубіжне Луганської області. Тут про війну знають не лише з чуток, адже відстань до лінії розмежування цих населених пунктів коливається від трьох до декількох десятків кілометрів.

Колектив запропонував глядачам до перегляду вистави, які користуються успіхом у публіки. Це гірка комедія на дві дії львівського режисера Ореста Огородника «Останній гречкосій», прем’єра якої відбулась у березні цього року в Ніжині, а також дитяча музична вистава на одну дію «Казка про справжню дружбу» П.Морозова (інсценівка Л.Савич).

Коментуючи цю поїздку, генеральний директор Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М.М. Коцюбинського Юрій Муквич наголосив на тому, що сьогодні мистецтво просто не має права залишатися осторонь волонтерського руху, цієї благородної і як ніколи потрібної нині справи, яка, без перебільшення, стала загальнонародною.

- Долучившись до благодійного проекту культурної інтеграції «Український Донбас», ми поспілкуватися з жителями прифронтових міст мовою мистецтва, тим самим висловивши їм свою підтримку, налаштувавши на позитив і думки про мир в єдиній для всіх регіонів Україні.

Ми переконані, що саме театр здатен стати тією могутньою духовною силою, яка об’єднає всіх українців, незважаючи на мову спілкування, віросповідання чи політичні погляди. Саме театр може допомогти людям не впадати в паніку, він здатен подарувати надію на те, що ми переможемо, що трагічні моменти життя зроблять нас сильнішими. Сьогодні, в тривожні для нашої країни часи Музи повинні не мовчати, а мовою мистецтва голосно промовляти до народу. І нам дуже приємно, що наша влада, в особі Голови ОДА Валерія Петровича Куліча, заступника Голови ОДА Леоніда Володимировича Сахневича (куратора цього проекту)добре розуміють, що на сьогодні захищаючи суверенітет та унітарність нашої Держави, проведення таких культурних акцій є не менш важливими, чим захист зі зброєю в руках.

На думку художнього керівника театру, народної артистки України Алли Соколенко, їхати у східні регіоні з виставами неодмінно потрібно, адже люди, які власними очима бачили жахи війни, потребують підвищеної уваги, серйозної і відвертої розмови, якою і є гарна вистава. Алла Василівна розповіла, що акторів прийняли надзвичайно гостинно, а після вистав у кожному місті їх чекав шквал оплесків і море подяки:

- До прифронтових міст ми поїхали за покликом свого серця, сподіваючись на те, що мистецтво, талант і любов зігріють тих, кому нині особливо необхідне душевне тепло. Ми безмірно щасливі, оскільки своєю творчістю нам вдалося подарувати глядачам приємні враження та емоції, допомогти їм хоча б на декілька годин забути про свої проблеми і підтекстово засвідчити із сцени, що ми – єдиний народ і єдина країна. Ми вдячні керівництву нашого Департементу КТНР Чернігівської ОДА, а саме його директору Олександру Володимировичу Левочку за допомогу в організації цих гастролей та повне фінансування даної акції.

Після закінчення вистав у кожному з міст зі словами вдячності до колективу звертались представники місцевої влади та глядачі, наголошуючи на важливості реалізації подібних творчих проектів. Юрій Муквич, в свою чергу, від імені усього творчого колективу театру подякував містянам за теплий прийом та зазначив, що колектив театру спільно з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації готовий і буде й надалі докладати усіх можливих зусиль для популяризації українського мистецтва, налагодження дружніх мистецьких і загальнокультурних зв’язків між жителями Сходу та Півночі нашої країни. - Я вдячний Вам, шановні глядачі, за щирі оплески і тепло сердець, яким ви так щедро обдарували кожного із акторів. Адже це іще раз доводить, що ми – єдина країна і єдиний народ.

За результатами даної акції було показано шість вистав, які переглянули загалом 3030 чол, а саме:

у м.Бахмут - 760 чол (490 +270)

у м.Рубіжне – 1340 чол (970 +370)

у м.Селідове – 930 чол(680 + 250)

Окрім того глядачі прифронтових міст Сходу висловили свої враження щодо вистави «Останній гречкосій»

м.Бахмут (Донецька область)

Катерина і Олександр:

- «Останній гречкосій» у виконанні акторів Ніжинського театру – це щось насправді вражаюче. Для нас, глядачів, ця вистава стала справжнім сюрпризом. Усі її герої - сільські та міські жителі, - своїми вчинками надзвичайно точно ілюструють усі ті негативні явища, які побутують сьогодні в українському суспільстві. На жаль, це і пиятика, і безвідповідальність, і жадібність, і бажання мати усе й одразу, і, щонайгірше, за чужий рахунок… Але, разом з тим, фінал п’єси особисто для нас став закликом до того, що за свої права і переконання потрібно боротися, не зважаючи ні на що, тим паче, коли правда – на твоєму боці.

Тетяна, Наталія, Вікторія і Марина:

- Найнесподіванішим для всіх, мабуть, став фінал вистави. Ніхто й подумати не міг, що Михайло – головний герой п’єси – візьме в руки вила і вб’є депутата, який, на нашу думку, є узагальненим і правдивим образом всього українського політикуму. Депутат Верховної ради України Вадим Плужко звик отримувати все, що бажає, з легкістю переступаючи через людей і вважаючи їх звичайнісіньким бидлом. Але, бажаючи без згоди головного героя п’єси відібрати у нього землю, родинну колиску всього роду Рибалок, Вадим Віталійович наштовхується на такий безапеляційний опір з боку господаря, що, навіть несподівано для самого себе, починає поважати його – селянина, «останнього гречкосія», одного із тих, кого він раніше вважав «ніким»… Висока духовність, гідність і любов головного героя до рідної землі просто вражає, він є справжнім прикладом для наслідування для сучасної молоді, яка масово перебирається до міст, не бажаючи працювати на землі…

м.Селідове (Донецька область)

Володимир та Анастасія:

- Вразила неперевершена гра акторів. Хоча насправді здається, що це не була гра – більше схоже на те, що вони жили на сцені життям своїх персонажів. Молоді нашого регіону, а особливо зараз, дуже не вистачає ось таких, глибоко українських патріотичних мистецьких творів. «Останній гречкосій» вразив, примусив плакати і сміятися, хвилюватися і, разом з тим, радіти. Це була найкраща театральна вистава, яку нам будь-коли доводилось бачили.

Юлія, Поліна і Дарина:

- Переглянувши виставу, можна з упевненістю сказати, що головною дійовою особою п’єси є насамперед землю - як символ нації, як головна складова формування держави та державності. Продавши її, ми продаємо себе як народ, втрачаємо свою національну ідентичність. Сьогодні ця проблема є злободенною для українського селянства, яке, тяжко працюючи на землі, не може вповні розпорядитися її багатствами, здаючи її ласим до наживи орендарям за копійки. Думаю, така ситуація характерна для кожного регіону України, тому, безперечно, «Останній гречкосій» - актуальна вистава для кожного, а в її дійових особах кожен може розгледіти себе.

Клара Іванівна:

- Вразив глибокий драматизм вистави. Якщо чесно, спочатку я думала про те, що хочеться чогось «легшого» емоційно, адже п’єса особисто для мене – тяжка для сприймання, у ній багато сумного і трагічного. Але потім, після фіналу, я зрозуміла, що це ніби своєрідний сеанс очищення – пропустивши «Останнього гречкосія» «крізь себе», враз стаєш кращим, добрішим, людянішим…

Ірина Панькевич – керівник літературно-драматургічної частини

Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М.М.Коцюбинського