10 міфів про медичну реформу

Останнім часом поширюється багато міфів про медичну реформу в Україні. До вашої уваги — 10 найпопулярніших з них та роз’яснення щодо змін, які відбудуться з українською системою охорони здоров’я після ухвалення парламентом урядових законопроектів.

Міф 1. Медицина стане платною і дуже дорогою

Безкоштовної медицини в Україні не існує. 90% ліків купуються за особисті кошти громадян. За даними досліджень, кожен другий пацієнт відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Тому казати, що медицина стане платною і дуже дорогою — неправильно. Вона вже зараз платна і дуже дорога.

Реформа вводить нові чіткі правила в медичній системі, однакові для будь-якого громадянина. Для кожної медичної послуги буде чітко відомо — оплачена вона державою чи ні, оплачена вона повністю або частково.

З’явиться чіткий список послуг, які будуть стовідсотково профінансовані державою. Так, завжди безоплатною для пацієнта буде первинна допомога — послуги сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів.

Безоплатною буде також екстрена допомога — якщо пацієнт потрапить до лікарні внаслідок різкого погіршення стану здоров’я (серцевий напад, інсульт, гострий апендицит тощо), після ДТП чи побутової травми.

Безоплатною для пацієнта буде і паліативна допомога, яку надають смертельно хворим (перш за все, адекватне знеболювання).

Завжди буде на 100% оплачене ведення вагітності, пологи та лікування дітей. Цього вимагають міжнародні Конвенції про права дитини та про захист материнства, ратифіковані Україною.

Лікування в частині послуг вторинного (спеціалізованого) та третинного (високоспеціалізованого) рівня також будуть оплачуватися державою, але за окремі з них можлива невелика співоплата пацієнта. Вона буде набагато меншою, ніж те, що ми платимо зараз. Будуть зрозумілі чіткі механізми, яким чином її можна покрити для тих людей, для яких навіть невеликі кошти є проблемою. Такими механізмами є окремі програми, наприклад, медичні субсидії, програми по лікуванню окремих захворювань. Для дороговартісного лікування, як і сьогодні, будуть існувати цільові програми, нікуди не дінуться програми по лікуванню онкології, гепатитів, СНІДу та інші.

Міф 2. Медреформа призведе до закриття лікарень і звільнення медиків

У законопроектах про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. На першому етапі реформи договори Національної служби здоров’я будуть укладені з усіма лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги.

Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів. Малопотужні, погано оснащені і головне — мало завантажені лікарні, в яких просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення, наприклад, у реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси, що отримуватимуть кошти за конкретні послуги. Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу.

Що стосується можливого звільнення лікарів — без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть йти люди. Хороший лікар завжди матиме потік пацієнтів і достойні гроші за свою роботу. Реформа сприятиме конкуренції лікарів за пацієнта.

Варто підкреслити, що впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Саме громади мають вирішити, які з них потрібно підсилити, а які перепрофілювати. Держава виставляє тільки технічні вимоги щодо доїзду до лікарні та її мінімального навантаження (кількість пологів, оперативних втручань).

Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень, оплачувати додаткові медичні послуги для мешканців громади. Держава, зі свого боку, виділяє цільову інвестиційну субвенцію на підсилення опорних закладів та перепрофілювання слабких та малозавантажених.

Міф 3. Села залишаться без лікарів

У селах людей найбільше турбує доля фельдшерів та ФАПів. ФАПи нікуди не зникнуть. Фельдшери не замінятимуть роботу лікаря, але стануть його сателітами, помічниками для доступу до медичної допомоги в найвіддаленіших селах.

У 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 гривень на одного пацієнта, у 2019 — 450 гривень. На 2 тисячі пацієнтів це створить річний дохід в 740 тисяч гривень у 2018 році та 900 тисяч гривень у 2019 році. В цей бюджет входить оренда, робота лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття по аналізах. Ліки в цей бюджет не входять.

Досі на селі ніколи не було таких коштів в медицині. Реформа ж нарешті дозволяє розгорнути пряме фінансування.

У місцевого самоврядування будуть свої можливості для підвищення якості життя лікаря. Наприклад, якщо громада побудує якісну амбулаторію та житло для лікаря, яке здасть в оренду за 1 гривню, буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу.

Розмір фінансування, яке буде виділятись з держбюджету на медичне обслуговування одного пацієнта, однаковий на всій території країни. Проте життя в сільській місцевості дешевше, ніж в місті. Отже, за умови обслуговування однакової кількості пацієнтів сільський лікар матиме краще матеріальне становище, ніж міський. Окрім того, на відміну від лікаря в місті, сільський фактично не матиме конкурентів. Обирати його будуть всією громадою і декларацію з лікарем укладуть всі мешканці села — а лікар отримуватиме гроші за їх медичне обслуговування. Втім це не означає, що в селах зможуть працювати непрофесійні лікарі і в мешканців не буде альтернативи — громада може відмовитись від поганого лікаря і запросити іншого.

Міф 4. Доведеться платити двічі: офіційно у касу і хабар лікарю

Оскільки буде визначено тариф на послугу, який буде відомий, то підстави давати хабарі зникнуть. Держава напряму оплатить всі необхідні видатки для надання конкретної послуги.

Щороку держава офіційно інформуватиме громадян про кількість і вартість послуг, які вона покриватиме на 100%, а які частково. Всі співоплати будуть офіційними, прозорими і відкритими. Відмова лікаря надати допомогу чи ліки, що входять до гарантованого пакету медичних послуг, або будь-які вимоги з боку медперсоналу сплатити додаткові неофіційні кошти — злочин, за який передбачена відповідальність, у тому числі кримінальна.

У разі неправомірних дій лікаря пацієнт завжди зможе поскаржитись в Національну службу здоров’я, яка здійснюватиме контроль за дотриманням лікарями і медичними закладами умов контрактів на обслуговування населення. НСЗУ має право розірвати контракт з лікарем чи медзакладом на обслуговування пацієнтів у разі порушення умов контракту.

Міф 5. До лікаря-спеціаліста можна буде потрапити тільки через сімейного лікаря

Не відповідає дійсності. Кожна людина в разі необхідності зможе звернутись до будь-якого лікаря-спеціаліста без направлення сімейного лікаря і отримати допомогу. Але в цьому випадку пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування. Якщо ж ви звертаєтесь до нього за направленням сімейного лікаря, вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів повністю або з невеликою співоплатою відшкодує держава.

Міф 6. Реформа суперечить Конституції

Завдяки медреформі держава нарешті почне виконувати статтю 49 Конституції України. Це питання було врегульоване завдяки розмежуванню понять медична допомога та медична послуга. Адже компонент медичної допомоги в тарифі послуги буде завжди оплачений державою, як того і вимагає Конституція.

Це підтвердило Міністерство юстиції України, яке зазначає: Проект Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» розроблений у відповідності до статті 49 Конституції України у системному зв’язку зі статтею 95 Конституції України. У статті 49 Конституція України встановлює, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року No 10- рп/2002 безоплатність означає, що особа не повинна відшкодовувати вартість медичної допомоги ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій іншій формі, незалежно від часу надання медичної допомоги. Не забороняє вказане положення можливості надання громадянам медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, за окрему плату.

Згідно із Законопроектом про державні фінансові гарантії медична допомога завжди і в повному обсязі надається громадянам за рахунок коштів державного бюджету. На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та (що важливо) медикаментів згідно з деталізованим описом. Це покриватиме близько 80% усіх звернень за медичною допомогою.

На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги та часткову оплату інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до складу лікування.

Законопроект не передбачає стягнення з громадян жодної плати за необхідну їм медичну допомогу. Медичні послуги, що виходять за рамки медичної допомоги, на вторинному та третинному рівні можуть співоплачуватись державою та самим громадянином (наприклад, за рахунок добровільного медичного страхування).

Наприклад, медична допомога під час пологів завжди покривається державою. Разом з тим співоплата може стягуватись за покращену одномісну палату або за виклик персонального лікаря. Таким чином, співоплата не буде бар’єром для отримання допомоги.

Згідно із Законопроектом пацієнти зможуть отримувати необхідне їм лікування за рахунок бюджетних коштів у постачальників медичних послуг по всій Україні, незалежно від місця реєстрації за принципом «гроші йдуть за пацієнтом» (на відміну від існуючої системи, де особа може отримати безкоштовну медичну допомогу тільки в тих закладах, до яких вона «прикріплена»). Це сприятиме підвищенню доступності медичного обслуговування для населення.

Міф 7. На реформу не вистачить грошей

Звичайно, реформи не бувають безкоштовними. Потрібні будуть інвестиції на перебудову, переобладнання та перепрофілювання лікарень. Потрібні будуть окремі інвестиції в перенавчання лікарів.

Власники лікарень та інших медзакладів — міста, райони, ОТГ — вже зараз зацікавлені в розвитку своєї медичної інфраструктури. Тому Уряд вирішив виділити на цілі переобладнання та перепрофілювання закладів окрему інвестиційну субвенцію.

Крім того, МОЗ України розрахував прогнозні обсяги витрат на охорону здоров’я відповідно до Календарного плану реформи, яка передбачає покрокові зміни протягом 2018-2020 років. За прогнозними даними, протягом цього періоду очікується стале зростання валового внутрішнього продукту України в середньому на 3,19% на рік.

Запровадження офіційної співоплати за медичні послуги пропонується розпочати поступово, з поетапним збільшенням частки відповідних надходжень по мірі розширення послуг вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаватимуться за новим принципом. Згідно з проведеними розрахунками, частка витрат за рахунок офіційної співоплати не буде перевищувати 13,3% від загального обсягу витрат галузі у 2020 році.

Щодо оплати самого лікування — найважливіше, що зараз у нашої системи такий високий рівень неефективності, що запуск грошей за послугу для реального пацієнта дозволить створити за ті ж самі гроші значно більше здоров’я, лікування, профілактики, ніж є зараз.

Але також важливо і збільшення коштів на лікування, що виділяються з бюджету.

Міф 8. Реформа поглибить кадровий голод, лікарів ще більше не вистачатиме

Реформа навпаки створює фінансову мотивацію для молоді йти в професію лікаря. За статистикою, в Україні налічується 31 лікар на 10 тисяч населення, що співставне з показниками європейських країни. Разом з тим, дійсно, є певний дисбаланс у спеціалізації. Так, маємо надлишок стоматологів, акушер-гінекологів та дефіцит сімейних лікарів тощо. Медична реформа врегулює цю проблему, адже оплата за послугу та суттєве підвищення зарплати на первинній ланці дозволить прибрати цей дисбаланс на ринку праці.

Міф 9. Національна служба здоров’я – це фінансовий «монстр», який розпоряджатиметься 80 мільярдами гривень

НСЗУ не володіє цими коштами. Гроші акумулюються в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. Національна служба здоров’я є оператором, який контрактує закупівлю медичних послуг та підписує договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.

З усіх можливих варіантів модель Національної служби здоров’я має найменші корупційні ризики, оскільки вона як центральний орган виконавчої влади буде підконтрольна контролюючим органам: таким як Рахункова палата, КРУ, а також антикорупційним органам НАБУ та НАЗК. У законі виписана прозора процедура вибору керівника через конкурс, яка є аналогічною до вибору керівника НАБУ. Це є запобіжником того, аби НСЗУ не очолила людина з сумнівною репутацією.

Міф 10. Національна служба здоров’я не може надавати послуги і одночасно контролювати їхню якість

Це не так. Контроль якості послуг може бути різним — на рівні якості медичної допомоги та на рівні дотримання умов договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом.

Якщо йдеться про якість обслуговування, то це компетенція НСЗУ. Наприклад, якщо замість 4-місної палати, як це прописано в договорі, пацієнта поклали в 6-місну або сказали, що немає ліків (хоча вони повинні бути, оскільки за них сплачені бюджетні кошти і вони входять до стандарту лікування). Тобто НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору.

За матеріалами Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України